'Волинь' - незалежна громадсько-політична газета, новини економіки, політики, освіти, культури, спорту, програма телепередач
ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ №525 СУБОТА, 5 СЕРПНЯ 2006р.
ПЕРША | АРХІВ | ВІДГУКИ | РЕКЛАМА | КОНТАКТИ | RSS
 ЗМІСТ    |    ПЕРША
 ПОЛІТИЧНА КУХНЯ
 НАШІ КОНСУЛЬТАЦІЇ
 ОСВІТА
 ЛЮБИТЬ-НЕ ЛЮБИТЬ
 СЕЛО
 ПРОБЛЕМА
 РЕЗОНАНС
 КУЛЬТУРА
 НАШЕ ЗДОРОВ'Я
 СТАДІОН
 ВСЯКА ВСЯЧИНА
ПОШУК ПО СТАТТЯХ


ПИТАННЯ ТИЖНЯ
ЧИ НАСТАНЕ В УКРАЇНІ МИР ДО 1 СІЧНЯ 2015 РОКУ?

ТАК
  46 %
ТАК, НАВІТЬ ЩЕ ДО ЗИМИ
  26 %
НІ
  28 %

Всього проголосувало: 127






ЛЮБИТЬ-НЕ ЛЮБИТЬ

ТАК ХОЧЕТЬСЯ ЗАМІЖ ЗА ІНОЗЕМЦЯ...

За статистикою, двадцять три відсотки дівчат мріють вийти заміж за іноземців. І, звичайно ж, їх не лякає, що сімнадцять відсотків змішаних шлюбів закінчуються розлученням. Адже знають, що ще більше (третина!) розпадається і тих сімей, де обоє, як кажуть, мають одне коріння, один менталітет.
     
     Катерина ЗУБЧУК
     
     Секрет такого потягу до закордонних наречених психологи пояснюють просто. По-перше, завжди вабить те, про що людина має досить неясну уяву — далека країна, чужа мова, інші звичаї... По-друге, там (в Європі, Америці) живуть дійсно краще — багатше, безпечніше. Тому, згідно із соціологічним дослідженням, 67 відсотків жінок, які вибрали (чи їх вибрали) іноземців, планують виїзд у країну проживання нареченого, 25 — все ж збираються залишитись в Україні і тільки для восьми відсотків подальше місце проживання несуттєве. Як стверджують соціологи, саме останні мають найбільші шанси на щасливе сімейне життя.
     Знаю випадки, коли дівчата-лучанки вийшли заміж за іспанців, італійців і живуть щасливо в шлюбі на батьківщині своїх обранців. І місце проживання для них з початку знайомства було недругорядним моментом. Зокрема, доводилось і на сторінках "Волині" розповідати про роман, який зародився в Інтернеті. Згодом про вінчання цієї лучанки з її обранцем — чоловіком з Іспанії. Вінчались молоді у храмі на Волині. А ось жити поїхали в Іспанію. Питання навіть не стояло, щоб залишитись тут. Там у них народилась дитина.
     Інша лучанка, в якої склався щасливо шлюб з італійцем, теж у своєму рідному місті тільки зрідка гостює. З приводу того, що чоловік — іноземець, вона сказала якось лаконічно: "Це могло статись і в Луцьку, і в якомусь іншому місті України, якби я зустріла таку людину, яку б покохала...". Тобто, якщо є почуття, то не має значення, хто твій обранець за національністю.
     У щирості цих слів нема підстав сумніватися. Принаймні, нема таких терез, на яких можна було б зважити, чого більше в бажанні жінки вийти заміж за іноземця — меркантильності чи почуттів? Це вже згодом, з роками, "випливають" різні нюанси, хоч починалось все нібито з любові.
     Як у лучанки Оксани, яка працювала у сфері громадського харчування і, залишившись без роботи після викупу кафе, подалась в Німеччину. Колеги, з якими вона бачилась, коли приїжджала додому відвідати рідню, зокрема малолітнього сина, з неприхованим захопленням розповідали, як Оксані пощастило. Знайшла, мовляв, німця — "і не дуже старого, і досить багатого...". І цей німець не подивився, що в Оксани є дитина, — одружився на ній. А за якийсь час вже обоє приїхали до Луцька, забрали сина Оксани в Німеччину. У них ще й донька народилась.
     Здавалося б, все складається якнайкраще. Але через років п'ять ця жінка вже відверто зізнавалась, що якби не друга (спільна) дитина, то давно б "рвонула" додому. А так мусить терпіти німця-скупердяя і педанта, який нізащо не віддав би дружині дочку, коли б та завела мову про повернення в Україну. Він знайшов би підстави довести, що Оксана, наприклад, не зможе утримувати дитину, бо ж він і її саму утримував.
     Подібних розчарувань було б менше, якби наші дівчата, молоді (і не дуже молоді) жінки виходили заміж не просто за іноземців, бо ж країни такої "іноземія" нема, а за американця чи грека, німця, італійця... Тобто вникали в традиції країни, де зібрались жити, знали менталітет тих чоловіків, з якими вирішили пов'язати свою долю.
     Особливості наречених з різних країн вивчені і проаналізовані. Наприклад, якщо про французів говорити, то, галантні на людях, вони у повсякденному житті можуть виявитись хворобливо уразливими, прискіпливими. Вони скрупульозно перевіряють, як прибраний дім і чим дружина збирається пригостити їх друзів. Святковий обід — це святе!
     Скандинави відрізняються від середньостатистичного "рідного українця" тільки сумою того, що заробляють. Але аж ніяк не кількістю випитого. Незалежно від демократичного законодавства у Фінляндії, Швеції, Норвегії часто трапляється рукоприкладство з боку сильної статі.
     Іспанські "кабальєро" також мають свій "грішок". З тим, як вони швидко спалахують, може посперечатися хіба що їх скупість. Зазвичай, дружина не має права голосу — в усякому разі на людях. Іспанський чоловік флірту не розуміє, зрад не прощає. Завжди і в усьому звинувачує дружину.
     Щодо згаданої вже Німеччини, то в цій багатій державі (фонду допомоги вистачить всім) жінки непогано влаштовуються. Але вийти заміж за німця може відважитись лише заклопотана господарством особа. Ще ті, хто бував у цій країні за радянських часів (були такі вільнонаймані працівники торгівлі, які обслуговували частини радянського військового контингенту), розповідають, що там ледве не щодня треба мити вікна і асфальт перед будинком...
     А ось італійські чоловіки — запальні, швидко закохуються. Вони — єдині серед іноземних наречених— дарують оберемками троянди, освідчуються, падаючи на коліна посеред вулиці. Але, як стверджують знавці, після весілля все це зникає. За неписаними законами італійський чоловік просто не має права виявляти свої почуття до дружини. Навіть в медовий місяць він буде проводити вечори в кафе — так прийнято! Зате його "mamma mia", а для дружини свекруха, все у домі будуватиме за своїми правилами. І до цього треба звикнути, бо ви — в Італії.
     А ще ж серед цих наречених, незалежно від того, про яку країну йде мова, є такі, які бачать у слов'янських жінках такий собі гібрид "кухня, прибирання, секс". Якщо обраниця бездоганно виконує задану програму, то до неї ставляться бережно, акуратно, як до свого, наприклад, автомобіля. Якщо ж хоч маленький "збій", особливо в період "гарантійного строку" (дружина ще не одержала вид на проживання), — то розлучення і відправлення додому не забаряться...
     ... В цьому році в Луцьку було зареєстровано 24 змішані шлюби. Наречені були із США, Німеччини, Швейцарії, звичайно, сусідньої Польщі. До речі, в деяких країнах Середньої Азії, що входили в Союз, запроваджено таке правило: іноземець, який бере за дружину їхню громадянку, сплачує до місцевого бюджету 10 тисяч доларів. Це на той випадок, коли в неї не складеться за кордоном життя, і вона повернеться додому. Згадану суму жінка одержить для облаштування якихось своїх матеріальних проблем. Про українок в цьому плані держава так не дбає. Вони самі повинні потурбуватись про те, як вийти із ситуації, коли шлюб із іноземцем буде розірвано. А для цього укладається шлюбний контракт, який регулює майнові відносини.n
     

     
     ПОРАДА ФАХІВЦЯ
     Отож, якщо ви зібрались заміж за іноземця, то вашою настільною книгою має стати "Міжнародне приватне право". З цього приводу начальник відділу реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Тамара Калинович каже:
     — Буває, що мені телефонують наші жінки з-за кордону, щоб одержати консультацію. Збираючись вийти заміж за італійця, грека чи німця, вони розпитують, які правила реєстрації змішаного шлюбу в Україні. На жаль, дехто не дивиться у завтрашній день. І, знайшовши нареченого-іноземця, кидається, як ми кажемо, в прірву головою. Якщо вивчення менталітету, звичаїв, традицій країни, в якій збираєшся жити, можна відкласти на майбутнє, хоч це також неправильно, то сімейне, цивільне законодавство треба-таки знати наперед. Адже не завжди все закінчується так добре, як вимальовується спочатку.
     — На що б ви порадили насамперед звернути увагу?
     — По-перше, в різних країнах — різні форми реєстрації шлюбів. Є форма цивільна, є — суто релігійна. А є змішана. Скажімо, якщо жінка везе іноземця до нас, то вона повинна знати , яка форма шлюбу існує в Італії чи Пакистані. Аби не трапилось, що шлюб, зареєстрований в Україні, не буде визнано дійсним. Як правило, на основі українського свідоцтва про одруження, поданого у відповідні органи за кордоном, видається свідоцтво країни, де проживатиме подружжя.
     — Змішані шлюби часто реєструють в Україні — в нас це простіше зробити?
     — Все залежить від ситуації. Наші жінки везуть до себе додому наречених частіше у тому випадку, якщо вже живуть легально в зарубіжжі, якщо можуть спокійно перетнути кордон. Я б ось що порадила: коли жінка знає, що після заміжжя буде жити на території іноземних держав, то там бажано і реєструвати шлюб, щоб не мати згодом ніяких проблем.
     Якщо ж молоді вирішили реєструвати шлюб в Україні, то треба представити відповідні документи. Перш за все, це довідка про сімейний стан, де зазначається, що в нареченого в даний час нема перешкод для реєстрації шлюбу (він не перебуває в шлюбі, має шлюбний вік...).
     — Беручи до уваги "Міжнародне приватне право", які особливості шлюбних стосунків привертають увагу?
     — Скажу про мусульманські країни. Там особливо враховується віросповідання, національні інтереси. Буває, жінка потрапляє в країну, з якої вибратись неможливо, коли виникне така необхідність. В тій же Туреччині, в Пакистані може виявитись, що в чоловіка — не одна дружина. І в кожній країні — чи то в Європі, чи в Америці — можуть виникнути проблеми з дітьми. Надумавши розлучитись, жінка може постати перед фактом, що розлучають її і з дочкою чи з сином. Закон за кордоном в більшій мірі захищає права батька по відношенню до дитини.
     — Змішаний шлюб може закінчитись розлученням. Що тоді?
     — Треба знати, що є країни, де розірваня шлюбу неможливе. Це, зокрема, Парагвай, Ірландія, Аргентина. В деяких країнах розірвання шлюбу можливе тільки за наявності "обмеженого кола підстав", але не включає взаємної згоди подружжя (зокрема, це Італія). В Англії відповідно до законів цієї країни розлучення можливе після дворічного окремого проживання. У Швейцарії, Мексиції, деяких штатах США розлучення можливе без зазначення будь-яких підстав. Захотіли розлучитись — нема проблем. Відповідно до мусульманського права приводів для розірвання шлюбу значно менше. І особливо це стосується жінок. Їх право на основі релігійних і морально-етичних норм досі залишається мінімальним. А ініціатива розлучення найчастіше належить чоловікам. У Мексиці розлучення дуже проста процедура. Особиста присутність при розлученні не вимагається. Подати заяву на розірвання шлюбу тут можна по пошті і отримати так само рішення суду.
     
версія для друку...                                                     обговорити статтю можна тут >>
Розповісти друзям:

ДЕ КРАЩЕ ЗНАЙОМИТИСЯ: НА ДИСКОТЕЦІ ЧИ В БІБЛІОТЕЦІ?
читати далі...

НЕ ПОКИДАЄ ВІДЧУТТЯ ОДИНОКОСТІ
читати далі...

ВОЛИНЬ






УКРАЇНА І СВІТ






© 2003-2012 УкрБизнес ПЕРША | АРХІВ | ВІДГУКИ | РЕКЛАМА | КОНТАКТИ | RSS