'Волинь' - незалежна громадсько-політична газета, новини економіки, політики, освіти, культури, спорту, програма телепередач
ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ №1982 СУБОТА, 25 ЧЕРВНЯ 2016р.
ПЕРША | АРХІВ | ВІДГУКИ | ПРО НАС | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА | КОНТАКТИ | RSS
 ЗМІСТ    |    ПЕРША
 ОФІЦІОЗ
 ПОЛІТИЧНА КУХНЯ
 ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО
 ЛЮБИТЬ-НЕ ЛЮБИТЬ
 СЕЛО
 РЕЗОНАНС
 КУЛЬТУРА
 СТАДІОН
 ВСЯКА ВСЯЧИНА
ПОШУК ПО СТАТТЯХ


ПИТАННЯ ТИЖНЯ
ХТО ВИГРАЄ ЄВРО-2016?

Франція
  25 %
Німеччина
  31 %
Іспанія
  19 %
Англія
  0 %
Інший варіант
  25 %

Всього проголосувало: 16

. Ортопедические матрасы и подушки



СЕЛО

3-D КІНОТЕАТР… У ПОЛІСЬКОМУ СЕЛІ

«Ніби потрапила в іншу країну, а не в Турійський район», – таким було моє враження, коли побувала в тутешніх Радовичах...
     
     Оксана КУЦИК

     
     Засновник фермерського господарства «Аміла», депутат Волинської обласної ради Роман Володимирович Микитюк свого часу очолював Волинську, Львівську, Вінницьку, Рівненську, Ягодинську митниці й був геть далеким від сільського господарства. Як сам зізнається, тоді не відрізняв жита від пшениці. Але у 2000 році батько запропонував врятувати колгосп імені Івана Франка, який руйнувався на очах. Микитюк–молодший ризикнув і опинився у виграші. Сьогодні Роман Володимирович впевнено каже: «Не вірте, що займатися сільським господарством невигідно. Просто треба йти в ногу з сучасними технологіями». Зараз ФГ «Аміла» досить відоме не лише на Волині, а й в Україні. Села Турійщини, на території яких розташовані виробничі підрозділи «Аміли», тільки виграють від такої співпраці. Адже завдяки податкам, які господарство справно сплачує в місцевий бюджет, розвивається інфраструктура. У Радовичах навіть є 3-D кінотеатр!
     За випивку — спочатку штраф, а потім — звільнення
     — З людьми треба вміти працювати. Взяв землю в оренду — треба за це платити. Ведеш бізнес у селі – роби дороги, допомагай облаштовувати ФАПи, клуби, школи–дитсадки, храми, кладовище, – ділиться секретами господарювання Роман Микитюк. – Усе необхідно утримувати в належному стані. Ми це робимо поступово. Ви бачили, яка в Радовичах центральна площа, сучасна адмінспоруда, в якій розташовані ФАП, пожежна, бібліотека і клуб. Найближчим часом плануємо переробити школу, збудувати спортзал і стадіон.
     Щодо розвитку соціальної сфери Роман Микитюк має власну думку:
     — Не все має приносити гроші. З собою всього не забереш. Моя сім’я живе в достатку. А людям цікаво дивитися хороші фільми чи футбол у гарній якості. Ми і про природу дбаємо — посадили ліс на площі 680 га. Всією громадою!
     У село молодь можна привабити сервісом, переконаний господарник. Молодим спеціалістам господарство надає сучасне житло — будиночки з усіма зручностями, умебльовані і обставлені побутовою технікою. Пропрацював 10 років – отримуй будинок у власність.
     — Я маю звичку проїхатися вулицями і подивитися, хто як обживається. Якщо садять городи, косять газони, ставлять огорожу – значить, люди вже тут надовго. Тому треба будувати нове житло, – каже Роман Микитюк. – Ще селяни мають бути зацікавлені в роботі, тому з 1 травня ми вкотре підняли зарплату на 25%. Це вже четвертий етап. Я змушую своїх працівників учитися. Для людини це потрібно, бо мізками вони доростають до керівних посад, справа — за дипломами. Тому я оплачую ці навчання.
     За словами Романа Микитюка, все починалося з оренди 147 гектарів землі. Мали тоді з техніки тільки бульдозер і трактор. Але поступово нарощували обсяги і зараз орендують понад три тисячі гектарів.
     — Сіємо цукровий буряк, кукурудзу. Від сої і ріпаку буду відмовлятися. Це ризиковані культури. От льон скоро буде надприбутковою культурою, але де наші льонозаводи?
     Перевагу в господарстві надають зерновим. Адже це – найкращий корм для худоби, з якої отримують молоко і м’ясо.
     Коли Роман Володимирович знайомив нас із людьми, які допомагають йому вести бізнес, ми звернули увагу, що більшість із них — жінки.
     — Так, керівні посади займають переважно жінки. Бо вони більш відповідальні, – лаконічно пояснив Микитюк.
     Яскравим підтвердженням цих слів є Ірина Січковська – керуюча ФГ «Аміла». Ірина Василівна до 2001 року працювала бухгалтером у місцевому колгоспі.
     — Коли почали розпайовувати майно, я відвойовувала кожну копійку, – пригадує пані Ірина. – Мою заповзятість помітили і запропонували перейти у новостворене ТОВ «Аміла». З 2009 року я – керуюча. Знаю всіх жителів навколишніх сіл, бо тут виросла. У людей є робота, хороша зарплата. Трактористи отримують від 2,5 до 5 тисяч гривень. Майстерня сучасна, опалюється взимку, є душова. У жнива комбайнери мають високі зарплати і отримують зерно. А за пияцтво передбачені штрафи. Спочатку по–мінімуму, потім — більше, утретє — звільняємо з роботи.
     Ірина Василівна зазначає, що господарство сьогодні процвітає. Тут нікого не скорочують, навпаки, потребують працівників. Оновлюють машинно–тракторний парк, розширюють площі орендованих земель.
     — Маємо два автобуси, коли треба, люди замовляють на весілля чи похорони, їздять на екскурсії та паломницькі тури. Надаємо транспорт безкоштовно, – наголошує керуюча.
     Ми ж під час екскурсії Радовичами зауважили вагончик, біля якого сушилися випрані речі. Це – сезонні робітники з Закарпаття. Крім того, щороку господарство залучає бригади з поліських районів Волині, бо бракує робочих рук.
     Корів доять під класичну музику, а баскі коні возять у кареті молодят
     Адже тут є і мисливське господарство, і вольєр, молочні ферми та сучасний свинокомплекс.
     — На конефермі утримуємо 26 коней. Є серед них і пара поні. Коні використовуємо як для верхової їзди, так і для упряжок. У селі це вигідний вид транспорту – пройде і по болоті, і по воді. Кінна сила сьогодні затребувана. Ми розводимо коней торійської породи, універсальної для сільськогосподарських робіт та верхової їзди. Характер у коней хороший, покладистий, прекрасно їздити верхи. В господарстві є племінні жеребці і кобили. Наших коней замовляють на весільні церемонії, для цього маємо карети, фаетони, брички. Часто на кінне господарство з метою лікувального ефекту привозять дітей, хворих на дитячий церебральний параліч, – розповіла Ольга Ганейчук, директор мисливського господарства «Веста–М».
     Цікавимося, чи можна купити в «Амілі» коня для приватного господарства? Звісно, відповіли, але його ціна — від 1 тис. доларів.
     А ще ФГ «Аміла» спеціалізується на розведенні корів української чорно–рябої молочної (близько 500 голів), волинської м’ясної породи (понад 200 голів). Молочні корови у Радовичах утримують на сухих кормах. У щоденному меню ВРХ – силос, сінаж, комбікорм (кукурудза, пшениця, ячмінь).
     — Преміксів не використовуємо, – наголошує Роман Гунчак, заступник керуючої фермерським господарством по тваринництву.
     Доять худобу автоматизовано — двічі на день корівки слухняно шикуються у комплексі «Ялинка» — на 16 корів. Слухаючи класичну музику, вони дають від 14 до 28 літрів молока на добу.
     Запитуємо, чи рентабельне сьогодні молочарство?
     — Ситуація дійсно складна. Але ми маємо власну техніку, корми, це здешевлює витрати. Та однозначно, що ціна на молоко не відповідає затратам на його виробництво, – зізнається Роман Гунчак.
     Зауважимо, що з молодняку молочної породи «Аміла» продає тільки бичків – по 30 гривень за кілограм живої ваги. Теличок тримають для розширення стада.
     За словами Романа Гунчака, зарплата доярок залежить від надоїв. В середньому це 4,5 тисячі гривень.
     У сусідньому з Радовичами Літині віднедавна діє сучасний свинокомплекс, до складу якого входять маточник, приміщення відгодівлі, кнурівня, лабораторія та адмінприміщення, збудовані за європейськими стандартами. Потужність комплексу: за рік — 4500 свиней.
     — Це комплекс закритого типу, – пояснює Роман Гунчак. – Мусимо страхуватися від африканської чуми. Тут відгодовують свиней породи ландрас велика біла чеської генетики. У тушці — 75 — 77% м’яса. Вся продукція іде на український ринок. Маємо власні корми зернової групи та комбікормовий завод.
     Працівники перед зміною проходять санітарний і медогляди. Приймаючи на роботу, їм ставлять умову – не утримувати вдома свиней. Тому раз на рік дають кожному свиню живою вагою 120 кг.
     Не хлібом єдиним, хоч він тут неймовірно смачний
     — У Соловичах було таке місце, де не ступала нога людини. Там тренувалися військові – робили переправу через озеро. Ми взяли в оренду 50 соток землі, перекопаної ровами. Вичистили територію, викорчували кущі. Поставили кілька невеличких будиночків. Це було в 2000 році. Так почалося розширення бази, – пригадує Роман Володимирович.
     Зараз родина Микитюків успішно провадить аграрний бізнес. Старша донька здобуває професію ветлікаря, а щойно отримає диплом, долучиться до сімейної справи.
     — Я займаюся сільським господарством і будівельною фірмою, зять керує тваринництвом. Дружина — всім решта, – пояснює господарник.
     Все решта – це ресторанно–готельний комплекс «Турійське подвір’я», база відпочинку на озері неподалік райцентру (цілий екопарк – «Аміла»), пекарня, три магазини, торгова марка «Дари Волині».
     А зі змеленого місцевого борошна випікають хліб та здобу на власній пекарні. До слова, паляниці із пекарні «Хлібний край» користуються неабияким попитом у волинських споживачів.
     — За зміну випікаємо до 10 — 13 тисяч буханців та до 6 тис. булочок. В асортименті – житньо–пшеничний хліб, здоба, батони, загалом до 10 найменувань. Машини розвозять готову продукцію у Ковель, Луцьк, Рожище, Нововолинськ, Володимир–Волинський. Пекарня працює в чотири зміни, у штаті – до сотні працівників, – розповідає Валентина Поліщук, майстер–експедитор пекарні.
     Вона повністю перейшла на альтернативні види палива (пелети), які мають досить високу тепловіддачу, і тому успішно замінюють природний газ.
     Завдяки господарству місцеві жителі мають не лише стабільну роботу і пристойну зарплату. Микитюки паралельно долучаються до розвитку соціальної сфери на селі. У Радовичах впадає у вічі сучасна будівля, де розташовані пожежна частина, дільничний пункт, ФАП, клуб та бібліотека.
     — Родина Микитюків подарувала нам ноутбук і поповнила книжковий фонд. Найактивніші наші читачі — наймолодші. Старші вже відчули смак інтернету, то ж до книжки не рвуться. А для представників старшого покоління організовуємо літературні посиденьки у просторій кімнаті відпочинку, – каже завідуюча бібліотеки села Радовичі Світлана Лукашук.
     — Щонеділі о 12 годині для дітлахів показуємо мультики, вхід — безкоштовний. Художні фільми демонструємо увечері, ціна квитка — 10 гривень. Останнім часом у нашому клубі святкують дні народження дітки з сусідніх сіл, тут переглядають мультики, організовують солодкий стіл в кімнаті відпочинку. Також приїжджають на 3–D сеанси цілі групи школярів, – доповнює колегу завідуюча клубу Наталія Маковецька.
     А оснащенню місцевого ФАПу можуть по–доброму позаздрити медики з інших сіл. По–перше, медпункт має сучасну швидку–всюдихід, оснащену всім необхідним для надання першої медичної допомоги.
     — ФАП має три кабінети, санвузол, кімнату–чекальню. Робимо щеплення, є аптечний пункт, відповідно ліки для продажу. У процедурній — два ліжка, апарат УВЧ, фізіотерапія, інгалятор, магнітотерапія. Є автоклав, щоб стерилізувати інструмент. Можемо і зуб вирвати, і рану зашити. Звертаються люди і з побутовими травмами, і виробничими та й пологи доводиться приймати. Бо ж надаємо допомогу жителям 6 сіл, – каже фельдшер радовичівського ФАПу Петро Бойчун.
     
     На фото: Роман Микитюк має ще багато планів щодо розвитку господарства.
версія для друку...                                                     обговорити статтю можна тут >>
Розповісти друзям:

ВОЛИНЬ






УКРАЇНА І СВІТ






© 2003 WEB-UKRBIZNES & RIOLA ПЕРША | АРХІВ | ВІДГУКИ | ПРО НАС | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА | КОНТАКТИ | RSS
Передрук або відтворення у будь-якій формі матеріалів, розміщених на інтернет-сторінці газети «Волинь-нова» volyn.com.ua, без письмової згоди видання заборонено.