Традиційним є побажання: “Козацького тобі здоров’я!”. І справді, про здоров’я і незвичайні фізичні можливості наших предків ходять легенди...
Традиційним є побажання: “Козацького тобі здоров’я!”. І справді, про здоров’я і незвичайні фізичні можливості наших предків ходять легенди. Кажуть, що козаки ніколи не хворіли “рядовими” недугами, а лікувалися хіба що від ран та після перебування у полоні. Козацькі лікарі знали багато заговорів. Відомо, що клітина володіє певним рівнем свідомості і реагує на слова. Широко застосовувалось лікування землею, яку обмотували павутиною, і вона зупиняла кровотечу. Але тут були свої секрети. Для нас це загрожувало б зараженням крові. Кажуть, що у давні часи дике поле Січі було під енергетичним захистом порогів Дніпра. Вода, яка проходила через пороги, несла потужну енергетику, очищала довкілля, людей. Лікарські трави козаки курили у люльках. Полин допомагав заспокоювати нерви, поліпшував гостроту зору. Лікувались наші предки росою, яка випадала на трави. Застосовували лікування камінням. Кілька козацьких рецептів збереглось до наших днів. При знесиленні після довгих походів, після важких поранень козаки застосовували у рівних частинах траву конюшини і листки щавлю. Їх сушили на сонці з 11-ої до 12-ої години дня впродовж двадцяти хвилин. Три пригорщі заливали 1,5—2 літрами води, доводили до кипіння і настоювали впродовж 2—3 годин. Пили настій теплим тричі на день. Додавала сил, заспокоювала дика ромашка: дрібку висушених квіток заливали чашкою гарячої “мідної” води, настоювали півгодини. Щоб приготувати “мідну” або “залізну” воду, у кип’яток клали залізні або мідні ошурки, настоювали, поки вода не охолоне. При варикозному розширенні вен брали дрібну рибу, чистили її, дрібно різали і варили до однорідної маси. Потім додавали ложку риб’ячої крові, усе перемішували і клали на ногу компрес на ніч. Ці рецепти оприлюднив через газету “Факты” історик Григорій Фудим. Привертає увагу те, що секрет козацької медицини криється у єдності людини й природи. Так, перед тим, як зібрати трави для лікування, травник розмовляв з кожною рослиною, просив допомоги у неї. Козаки спали на траві, від землі брали силу. При приготуванні ліків тричі читали “Отче наш”.
