Листоноша з Луганська: «Якщо ти несеш у собі добро, то й до тебе добре ставляться» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.72 € 26.32
Листоноша з Луганська: «Якщо ти несеш у собі добро, то й до тебе добре ставляться»

Чарівна Ірина Хрущ доставляє нашу газету в оселі жителів міста.

Фото Людмили ЯКИМЧУК.

Листоноша з Луганська: «Якщо ти несеш у собі добро, то й до тебе добре ставляться»

В осінній позолоті вулиці привертає увагу дівчина із золотавим волоссям і сонячною усмішкою. Диво дивне, бо не завжди зустрінеш незнайомку, що дарує тобі таку душевну щедрість

Допоки наближається з новеньким велосипедом і переповненою поштарською сумкою, встигаю взяти телефон, щоб зловити мить на фотознімок. А в голові вже зріють думки: «Ось вона — ​удача! В час, коли шукаєш будь–яку можливість сповістити людям про улюблену «Газету Волинь», про нові тематичні ківерцівські щочетвергові сторінки в ній, тобі назустріч іде золотокоса чарівниця… Саме такою має бути листоноша, яка несе в кожен дім свіжі газети, журнали, листи, а ще й пенсії, перекази… Несе не лише новини, а й добрий настрій, радість, оптимізм…» Мої думки ніби зчитує перехожий із сусідньої вулиці. То Віктор Воробей — ​давній шанувальник обласної газети, неодноразово брав участь у різних конкурсах, вигравав, каже «сам Василь Уліцький приїздив до мене!».

Знайомимося із дівчиною, що у п’ятницю (!) принесла довгоочікувану четвергову «Волинь».

— Ви, вочевидь, новенька, тато вже запитував, чому вчора не принесли газету.

І хоч багато ще адресатів чекали на неї, Ірина — ​так звати листоношу — ​погоджується розповісти про себе. Вона — ​луганчанка, далеко на Сході України народилася, навчалася, закінчила училище. Але всі мрії перекреслила російська агресія.

Волинь подобається. Люди не ображають.

— Коли почалася війна, деякий час жили у родичів на території України. А потім, через рік, переїхали всією сім’єю на Волинь до друзів. Нас у родині п’ятеро. В Ківерцях звикли вже. Хоча спочатку було важкувато, адже школа і спілкування в Луганську російською мовою. Думати мені краще російською, але намагаюся вже чітко розмовляти рідною українською. Тепер освоїлися в місті, то вже як свої. Волинь подобається. Люди не ображають. Якщо ти хороший, добрий, ввічливий, несеш у собі добро, то й до тебе добре ставляться.

Ірині Хрущ 20 років. Горить завзяттям до нової роботи. Лише два тижні працює. Подобається зустрічатися з різними людьми. Не все ще знає, але, я впевнена, швидко навчиться. Розмовляємо про передплату, про те, як знайомити людей із газетою «Волинь», її виданнями, пропонувати їм. Обговорюємо різні моменти, а в неї таке зацікавлення!

— Як пропонувати газету? Я не знаю ще, як то правильно робити. Ви порадите? А так буде правильно? Ще й ківерцівська газета у «Волині»? О, так це ж важливий аргумент для передплати! Це фото для «Волині»? Чи хоч гарно там вийшла? Це ж і я у нашій улюбленій газеті можу бути!

Так, Іринко! Ми впевнені, що на твоїй немаленькій дільниці № 2 відтепер зросте кількість наших читачів. А охоплює вона вулиці Гоголя, Горького, Шопена, Чайковського, Достоєвського, Степана Бойка. Багато мешканців отримують тут «Газету Волинь». Відтепер поштарська сумка стане ще важчою, переконана в цьому, бо листоноша не лише рознесе все вчасно, а й зуміє зацікавити людей, подарувати кожному краплиночку щастя і своєї осяйної усмішки.

— Жаль, що не ходите на вулицю Пушкіна, — ​зауважив Віктор Воробей. — ​Навіть без розмови вже було видно, що дівчина хороша, привітна, щира. Тільки дізнався про ківерцівські сторінки, радий, ото молодці! Я все зрозумів. Завтра ж знову передплачу «Газету Волинь» і друзям розповім.