Як на Любешівщині весну з лебедями перезимували

Вони й справді на своїх крилах принесли нам тепло. Зацвіли підсніжники, шпаки високо на антенах наспівали весняні мелодії. Уже й сніг розтанув, звільнилися від криги річки. Та ненадовго – через тиждень сніг знову випав, а мороз усе більше сковував ріки.

А ось на льоду у величезних птахів… мерзнули «ноги».

Так, приміром, водяна поверхня Стоходу, з кожним днем усе вужчала, а потім знову повністю вкрилася льодом. Як-то кажуть, зиму перезимували, тепер треба було ще й весну перезимувати.

 Разом із дикими качками плавали й два лебеді. Тож підгодовували і їх. Зерно, що висипали на кригу над водою, білосніжні красені діставали з води, витягуючи довгі шиї. А ось на льоду у величезних птахів… мерзнули «ноги». Вони кумедно стояли то на одній, то на другій лапі, підбираючи їжу. Вітряної погоди лебеді сідали на вкритому снігом льоду, ховаючи дзьоба в тепле пір'я. Але одним оком постійно спостерігали.

Петро КРАВЧУК.