Наприкінці 60-х років у Національній радіоастрономічній обсерваторії Грін Бенк (Західна Віргінія, США) ввели в дію один з найбільших у світі радіотелескопів з діаметром антени більш як 90 метрів...
Наприкінці 60-х років у Національній радіоастрономічній обсерваторії Грін Бенк (Західна Віргінія, США) ввели в дію один з найбільших у світі радіотелескопів з діаметром антени більш як 90 метрів. Величезна споруда безаварійно прослужила понад 25 років, але одного разу в тихий, без вітру день раптово зруйнувалась, перетворившись у купу металевих уламків. Зрозуміло, що відразу прибула слідча комісія, яка не виявила, однак, причин катастрофи й традиційно списала все на зношеність алюмінієвих конструкцій. Однак інші аналогічні споруди в різних країнах працювали значно довше. Директор обсерваторії, ознайомившись з висновками комісії, зробив досить дивну заяву в пресі: “Сьогодні причини лиха здаються нам ще більш дивними, ніж у момент руйнування радіотелескопа!”. З того часу минули роки, і зовсім недавно в США вийшла брошура фізика Стівена Брюса, що по-новому розкриває результати розслідування катастрофи. В передмові автор натякнув, що в його руки потрапили раніше невідомі документи, згідно з якими наприкінці 80-х років двоє молодих американських астрофізиків Джім і Джон виявили дивне явище. У вільний від роботи час, переважно під час профілактики й ремонту радіотелескопа, вони прослуховували радіонебо й раптом прийняли якісь дивні радіосигнали. Виявилось, що вони йшли з... Місяця! Те, що вдалось прийняти Джіму й Джону, було схоже на комп’ютерні тексти. Але розшифрувати їх не вдалося. Молоді вчені переконані, що сигнали, безперечно, були штучними. Завдяки великому розміру антени дослідники визначили точне розташування їх джерела на поверхні Місяця. Як це не дивно, але Джім і Джон заявили, що вони засікли роботу російських автоматичних пристроїв на Місяці. Варто нагадати, що в Радянському Союзі офіційно не була закрита місячна програма. З космодрому регулярно піднімались “Протони”, виводячи на орбіту загадкові апарати. Офіційно ж оголошувалось про запуски супутників серії “Космос” нібито з метою вивчення космічного простору. Американські радари неодноразово засікали і невідомі космічні кораблі, що летіли на Місяць на другій космічній швидкості (близько 11 кілометрів за секунду). Останній такий випадок зафіксовано в 1985 році. Всі ці обставини тлумачились так, що Радянський Союз здійснює секретну діяльність на Місяці. Своїми міркуваннями про це Джім і Джон поділились з їх науковим керівником, професором Холлом. Останній повідомив про почуте сенатору від свого штату. Домовившись з ним, Холл поїхав на зустріч з усіма матеріалами, в тому числі із записом “місячних” сигналів. Але не доїхав -- автомобіль потрапив в аварію, перекинувся і згорів. Усі матеріали згоріли у вогні. Джім і Джон не сумніваються у причетності до цієї аварії радянських агентів КДБ, зацікавлених, очевидно, в знищенні тривожних для американців доказів. А через декілька днів після загибелі професора з незрозумілих причин завалилася антена радіотелескопа Грін Бенк. Аналіз уламків антени показав, що раптово був нагрітий матеріал, що й призвело до руйнування споруди. Таке раптове нагрівання могло бути здійснено лазерною зброєю. З’явилась версія: після того, як американці отримали загадкові сигнали з Місяця, росіяни з свого військового супутника знищили лазером антену. Однак американські військові не підтвердили факту використання росіянами лазерної космічної зброї, а також польоту російських військових супутників безпосередньо над Грін Бенк. Американське командування, можливо, не хоче обнародувати точку зору на те, що сталося, відстоюючи версію халатності обслуговуючого персоналу, яка призвела до вибуху. Любомир ПАХОЛОК.
