«Чудове» сполучення між районами.
Міст між Старовижівщиною та Ратнівщиною може затримати навіть «зелених чоловічків»
Міст через Прип’ять давно потребує ремонту
Ми вже писали нещодавно про те, що у село Лютка Старовижівського району не заходить автобус і про те, що місцеві жителі хотіли, аби через село хоч кілька разів на тиждень курсував громадський транспорт.
Проте лютківчан турбує не лише відсутність рейсових автобусів. Село розташоване на межі Старовижівського району. За Прип’яттю, яка тече на околиці, починається Ратнівський район. Так от, аби доїхати з Лютки до сусідньої Краски треба подолати міст через річку. У якому він стані можна зрозуміти, переглянувши фотокартки: асфальт, який злазить цілими шматками, ями, відсутність поручнів.
Вочевидь, центризм, коли все найкраще пхали у столицю, обласний центр або на крайній випадок у райцентр, при цьому ігноруючи потреби жителів віддалених сіл, не віджив своє ще з радянських часів. Тому й міст між двома селами з різних районів не привертає увагу влади. Бо ні дорогою до Краски з Ратного, ані до Лютки зі Старої Вижівки, одному і другому районовому начальству не треба переїжджати прип’ятський міст. То нащо його ремонтувати? От якби через Прип’ять йшла дорога на Луцьк — тоді інша справа, начальникам не годиться трястися на ямах.
Втім, може, керівники районів кивають один на одного, мовляв, це його зона відповідальності. Хто зна, але людям з обох сіл від того не легше, бо міст від того не кращає.
Але, може, чиновники готуються до наступу «зелених чоловічків», яких кілька років тому нібито бачили в білоруських лісах? Тоді варто вже зовсім розвалити міст через Прип’ять, аби ним точно ніхто не скористався.
