А захисту у правоохоронних органах вона не знаходить...
А захисту у правоохоронних органах вона не знаходитью... До яких тільки хитрощів не вдаються ділки, аби заволодіти чужим житлом. Випадків шахрайства сьогодні трапляється чимало. Колишній сусід одного мого знайомого журналіста увійшов у довіру до пенсіонерки і почав пропонувати їй своє опікунство. Одинока жінка погодилася, але з умовою, що отримає від нього одну тисячу доларів. Скориставшись довірливістю, малограмотністю та бідністю старенької, спритник швиденько оформив договір купівлі-продажу квартири, “забувши” про обіцяні гроші. Про інший випадок мені розповіли жителі багатоповерхового будинку в центрі Ковеля: до інваліда першої групи, який тривалий час обслуговується відділенням соціальної служби, незаконно прописалася його рідна сестра, хоч він її до себе на поріг не пускає. Хитромудра жінка навіть намагалася приватизувати житло брата-інваліда, “прикриваючись” тим, що вона тут нібито проживає, веде “сімейні справи” та є “членом сім’ї”. Однак місцева влада приватизацію не дозволила. Просто неймовірна історія трапилась і з нашою постійною читачкою, ковельчанкою Ганною Пірог, яка разом з своїм чоловіком придбала для внучки двокімнатну квартиру в “хрущовці”. Оскільки дівчина навчалася, то там поселили квартирантів – подружжя Галину та Адама Корпачів, котрі переїхали до міста залізничників із Ратного. Власники помешкання ставилися з повагою та розумінням до тимчасових постояльців: не взяли з них оплату за перший місяць проживання, позичали гроші у скрутну хвилину. Від тяжкої та невилікованої хвороби у Ганни Пірог помер чоловік – Іван Васильович, з яким вони прожили в мирі й злагоді 25 років. Невдовзі одного вечора до Ганни Артемівни зателефонував невідомий і поцікавився, чи не забагато для неї залишилося майна і чи не хоче вона ним поділитися. На таку зухвалість жінка не знайшлася належним чином відповісти, хоч в душі з того моменту оселився неспокій. Через кілька днів незнайомець знову подзвонив, але цього разу він уже залякував, мовляв, якщо вона не буде ділитись майном, то нехай нарікає на себе, залишиться ні з чим. Однак у міліцію про телефонного шантажиста Ганна Пірог не повідомляла. Оскільки квартиранти уже два місяці не платили за житло, власниця вирішила нагадати про борг. Втім, двері Ганні Артемівні вони відмовилися відкривати. “За яку-таку квартиру платити? – почувся нахабний жіночий голос через двері. – Я твоєму чоловікові п’ять тисяч доларів заплатила, а тому квартира – моя”. Ганна Пірог була шокована таким нахабством. Навіть важко усвідомити, що квартиранти хочуть заволодіти помешканням, на яке не мають ніякого юридичного права. Ще кілька разів вона приходила до своєї квартири, але самозвані хазяї лише грубо її ображали. Цілком випадково Ганна Пірог дізналася, що Адам Корпач працює водієм на фірмі “Волвест”. Жінка написала скаргу його керівництву. І хоч відповіді вона не отримала, через кілька днів до неї зателефонував сам Корпач, який насамперед поцікавився, як це вона насмілилась поскаржитись на нього. А потім Корпач сказав, наче відрубав, що вони з дружиною купили цю квартиру. Так трапилось, що Піроги домовлялися про тимчасове надання житла із Галиною Корпач, а тому Ганна Артемівна пана Адама і в очі не бачила. Почувши цього разу його по телефону, вона упізнала голос, який ще зовсім недавно радив їй поділитись майном. Міліція, до якої звернулась із надією розгублена жінка, мало чим допомогла. Тричі вона була на прийомі у тодішнього виконуючого обов’язки начальника Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ Петра Оксентюка, безліч разів зустрічалася із дільничним інспектором. Дільничний записував її пояснення, цікавився, чому вона “не платить податок за квартиру”. Оце, зрештою, була й вся “допомога” правоохоронців, яких Корпачі також не пускали на поріг квартири. Міліціонерам квартиранти казали, що заплатили покійному Івану Пірогу п’ять тисяч доларів у присутності… його внучки. Хоча остання це категорично заперечує. Де ж знайти управу на самозванців? Ганна Артемівна написала скаргу в прокуратуру, яка законом зобов’язана захищати громадян, права яких грубо порушуються. Тим більше, що заявниця є пенсіонеркою, одинокою, яка не в змозі захищати свої інтереси самостійно. Однак розуміння в прокуратурі Ганна Пірог не знайшла. Побачивши повну байдужість до своєї біди, Ганна Пірог подала позовну заяву про виселення Корпачів до суду. Справу взявся розглядати голова ковельського міськрайонного суду Олександр Лапін. На співбесіді він запитав, чому Галина Корпач прийшла без свого чоловіка. Набравшись духу, відповідачка заявила, що вона останніх п’ять років проживала із… Іваном Пірогом, який “подарував їй квартиру”. Коли ж суддя попросив новоспечену “вдову” пред’явити документи на житло, то вона лише скромно промовчала. Можна тільки уявити, що довелося пережити Ганні Пірог. Позивачка подала суду свідоцтво про право власності на спадщину – квартиру, засвідчене державним нотаріусом та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, затверджене обласним бюро технічної інвентаризації. Яких ще треба документів, аби довести, що ти є господарем житла?! Незважаючи на докази, Олександр Лапін повернув позовну заяву на підставі того, що вона неправильно оформлена. За допомогою адвоката Ганна Пірог написала заяву вдруге, але представник правосуддя їй знову відмовив, мотивуючи тим, що “справа заплутана”, а саму позивачку, якщо вона буде так настирливо доводити свою правоту, можуть “притягнути до криміналу”. “Я ж ні в кого нічого не вкрала?” – каже Ганна Пірог і не вірить у те, що відбулося. Приміщення суду вона залишила із сльозами на очах, але таки подала у канцелярію позовну заяву про виселення зухвалих квартирантів. І після цього її митарства не закінчилися. Ганну Артемівну викликав повісткою суддя Сергій Панасюк. Як і старший колега, Сергій Леонідович почав мову з того, що позовна заява написана неправильно. “Вони ж самовільно захопили мою квартиру, не мають ніяких документів…”, – плакала пенсіонерка, а їй зачитували статті з якихось законів та кодексів. “А як же Конституція України, яка має захищати мої права?” – не витримавши, запитала жінка, подавши судді ще й нотаріальне попередження Корпачам про виселення. Із суду Ганну Пірог додому довіз машиною добрий знайомий. Від пережитого стресу в неї стався серцевий напад. Сусіди негайно викликали швидку допомогу, чим, можливо, врятували їй життя. Так і “сиділа” вона цілий місяць на медикаментах. А потім знову подала заяву до суду, сподіваючись, що на цьому грішному світі ще десь є правда. Ярослав ГАВРИЛЮК, влас. кор. “Волині”.
