У далекому поліському селі Залаззя Любешівського району є незвичний як для нинішнього села заклад — дитячо-юнацька спортивна школа...
У далекому поліському селі Залаззя Любешівського району є незвичний як для нинішнього села заклад — дитячо-юнацька спортивна школа. Хоч вона й називається Любешівською, та, по суті, вся її робота грунтується саме на учнях Залаззівської, а віднедавна ще й Бихівської загальноосвітніх шкіл. Тримається вона на сім’ї Борисюків — заслуженому тренері України Степані Юхимовичу та директору і тренеру Валентині Іванівні. Обоє не просто самі залюблені в спорт, у свій час досягали непоганих результатів, а й усім своїм життям і діями спростовують думку, що в селі неможливо виростити класного спортсмена, а то й чемпіона. Пригадується, як розпочинали Борисюки, як Степан Юхимович поєднував тренування з нагальними потребами і тридцять кілометрів до райцентру долав бігом. А потім були значимі успіхи сільських ковзанярів у Києві, яких тренували Валентина та Степан Борисюки. Так зуміли повести справу, що нею захопилося мало не все село. Гуртом заливали ковзанку, аби діти могли там тренуватися. Зрозуміло, що у селі з цим дуже складно, тож перейшли на інший вид спорту. Сперш це була лише спортивна ходьба, а згодом до неї долучився ще й біг. Тепер можна з повним правом сказати — те, що зробили Борисюки у Залаззі, далеко не завжди можуть повторити навіть у престижних спортивних закладах. Адже, якщо взяти дитячо-юнацькі спортивні школи області, та й не тільки, то хіба всі можуть похвалитися тим, що їх вихованці були на Олімпіаді, брали участь у змаганнях, які проходили в Китаї, Угорщині, Італії, Японії, Франції, Іспанії та й інших країнах. Зрозуміло, що там вказували не село Залаззя, звідки були легкоатлети — майстри спорту, що досягли значимих успіхів у спортивній ходьбі, бігу, а Україну, та всі вони знали звідки їхнє коріння, хто їх тренери. А це були Степан Борисюк і його дружина Валентина. Ось і нині серед вихованців Борисюків є члени збірної України з легкої атлетики, призери і чемпіони, кандидати у збірну України і рекордсмени нашої держави у цьому виді спорту. До речі, син Борисюків Олександр не тільки долає одну сходинку за іншою у великому спорті серед бігунів, а й є у числі тих, на кого покладають надії, як на майбутнього олімпійця. Гордяться на Любешівщині, зокрема Борисюки, своїми вихованцями Сергієм Чханем, Ніною Ковальчук, Ольгою Процик, Олександром Романюком із Залаззівської та Бихівської загальноосвітніх шкіл. А про десятикласника Миколу Лук’янчука, напівсироту із Залаззя, Степан Борисюк каже, що подібного спортивного таланту він ще не зустрічав. І це при тому, що його вихованка Валентина Савчук завоювала не один десяток нагород на багатьох всеукраїнських і світових змаганнях із спортивної ходьби, була серед членів олімпійської команди у Сіднеї. А інші його вихованці з успіхом виступали на багатьох легкоатлетичних аренах світу, зокрема, добре знана у спортивних колах України Ольга Лук’янчук. Не так давно надійшла в район приємна звістка — на всеукраїнських змаганнях з легкої атлетики, зокрема зі спортивної ходьби та бігу, юні спортсмени завоювали 12 медалей. А серед них — сім вибороли спортсмени із Залаззя, вихованці Любешівської ДЮСШ, якими опікувалися безпосередньо Валентина і Степан Борисюки, їхні помічники, колишні їх учні Микола Лавренюк, Олександр Романюк. До речі, і донька Борисюків, Олена, хоч навчається ще тільки у восьмому класі, але вже має вагомі успіхи у спорті. Не зустрілися ні з нею, ні з Олександром, студентом. Вдома був лише Степан Борисюк, та й то, певно, тому, що прихворів. А дружина разом з вихованцями спортшколи була в «Артеку», де і тренування проводить з ними, і тим часом хлопчики і дівчатка із забрудненої «чорнобильської зони» оздоровлюються. І це не вперше. Не будемо вдаватися в деталі, як вдається Борисюкам організовувати такі поїздки, але приємно, що діти з Полісся, зокрема вихованці ДЮСШ, щороку бувають на півдні, в «Артеку». Їм йдуть назустріч, підтримують владні структури в районі та й в області. Але зрозуміло, що під лежачий камінь вода не тече. І якби не настирливість, наполегливість Борисюків, то не відомо, чи змогли б юні спортсмени і відпочивати, і оздоровлюватися, і тренуватися на півдні. А вже потім на змаганнях вони показують вагомі здобутки. І так рік у рік. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
