Люди кажуть, що обом на вигляд — не більше 60 років.
Вийти заміж, коли тобі… 113!
Китаянка Азатіхан Савуті, мабуть, мріяла про щасливе кохання у 16 літ, однак воно припізнилося майже на сто років. У цю пору вона віддавалася спогадам: мешкала у будинку–інтернаті для літніх людей, тож часу для думок мала вдосталь… Якось звернула увагу на чоловіка у їдальні. Він вирізнявся з–поміж інших стареньких. Очі його іскрилися смішинкою, а сам поводився так, наче перебуває у найцікавішому місці на планеті. І їв з апетитом, як мало хто тут. Він упіймав її погляд і підморгнув. А вона (о лихо!) несподівано зашарілася. Несподівано для обох
…Вона знала, що він підійде, задовго до того, як з’явився в її улюбленій альтанці. Звідкись вона його знала. Такого не буває, бо вони точно не зустрічалися, але вона знала, як він зараз усміхнеться на її жарт, як примружиться чи змахне рукою на якесь зауваження. Пізніше він зізнається, що і його приголомшило таке ж відчуття — «що вони ніби рідні».
Він звався Аімті Ахемті. Дуже любив життя і таких допитливих і непосидючих пташок, як вона. Хай собі думає, що то вона перша примітила його, але Аімті собі знає, скільки зусиль йому коштувало, аби на нього звернули увагу. Тут, у будинку для людей поважного віку, багато хто вирішив для себе, що доживає отой поважний вік. Та не він! І не вона, як зауважив з часом. Він не знав, скільки їй літ. І не цікавився, це не має ніякого значення. Навіть добре, що ані пружна молода шкіра, ані поривчасті дівочі рухи, ані густа коса не відволікатимуть його від її Душі, від її Голосу, який змушує його почуватися, як у предалекій молодості. А як вона світиться, коли слухає його!
Йому тільки 70! 43 роки різниці! Чому не навпаки!? Який жаль! А я була впевнена, що молодша за нього. Я почуваюся біля нього, як дівчинка.
«Йому тільки 70! 43 роки різниці! Чому не навпаки!? Який жаль! А я була впевнена, що молодша за нього. Я почуваюся біля нього, як дівчинка», — добре, що він не чує її думок. Вона не скаже, що переймається осудом громадськості, що боїться зайвої уваги і насмішок. Уголос вона йому відповість: «Звісно, я не вийду за Вас заміж. Вік тут ні до чого, просто мене цілком влаштовує нинішнє становище. Ні, мене не цікавить, що адміністрація виділила б нам спільну кімнату і ми могли би балакати, коли завгодно!» (Вона в житті не зізнається, як їй прикро, гірко, як остогидла їй одинокість і як їй хочеться бути з ним повсякчас).
Аімті бачив її наскрізь і чув її затаєні зітхання: він знав, їй просто потрібен час, щоб подолати стереотипи, і переймався саме через це. Хто зна, скільки в них ще лишилося їхнього спільного часу? «Нічого не бійся, я беру все на себе! Навіть знаю, що скажу, коли цікавитимуться, чому обрав тебе», — почула вона через деякий час і підвела запитально віднедавна печальні очі. Її Аімті (так, про себе вона вже давно називає його «мій Аімті») хрипко засміявся: «Усім я скажу, що ти сподобалася мені тим, що віддавала свою порцію м’яса під час обіду! Що я переслідував тебе, наче молодик, цілих шість місяців, аж поки добився свого. (Звісно, все через смачне м’ясо)». Вона ще ховала сміх у кутиках стиснених вуст, а він уже знав, що переміг.
Невдовзі (у 2014–му) у свіжих виданнях наречені Аімті й Азатіхан прочитали, яку важливу роль у їхньому шлюбі зіграло м’ясо. А ЗМІ навперебій писали про те, що у світі з’явилася нова найстаріша пара. (Писали ще, що попередня наречена мала 102 роки і одружилася з чоловіком, на 19 літ молодшим). Вони усміхались і думали: яке велике значення надають люди маловажливому в істинних почуттях…
Ця історія, насичена художніми домислами, побудована на реальному факті: навесні 2014 року 70–літній Аімті Ахемті побрався зі 113–річною Азатіхан Савуті. Шлюбна церемонія відбулася в будинку престарілих у Синьцзян–Уйгурському автономному районі Китаю. Видавництво «Metro» повідомило, що Азатіхан стала найстарішою нареченою у світі.
