Курси НБУ $ 41.84 € 48.90

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК: ВИПРОБУВАННЯ НА ЧЕСНІСТЬ

Як ми вже повідомляли, ходоки з маленького бунтівного Шацька дісталися аж до Президента. Представники виборчої коаліції «Сила народу», які пікетували Держсекретаріат, передали петицію з своїми просьбами і пропозиціями... (Початок у "Волині" за 19 квітня)

До речі, на прибережній території, яка нібито належить фірмі «Продтранссервіс» (кажуть, за нею — крупні луцькі авторитети), так і не знесено глуху огорожу, яка тягнеться до озера Світязь, незважаючи на вказівки прокуратури. Таким чином є вже прецедент відгородження частини прибережної зони для своїх потреб.
Приміщення державної рятувальної станції, яке передано тим же Найдою в оренду «Феміді-Інтер», з таким прицілом перебудовано, що утворився готель на 18 кімнат. Чи збудуться слова Володимира Найди про те, що «приміщення буде використовуватися за цільовим призначенням як рятувальна база, а всі самовільно встановлені огорожі, які не допускають людей до озера чи такі, що шматують прибережну зону, будуть знесені». Чи послухаються директора ШНПП могутні фінансові структури, владні мужі? Вони ж, мабуть, його, і коли він був керівником району, пригинали та «діставали»?
Чого хочуть «революціонери» (в хорошому значенні цього слова), а точніше хотілося б вжити — романтики, на відміну від прагматиків-керівників? Ольга Сахарук з «ВО «Батьківщина» впевнена, що не годиться, щоб керівники торгували землею, бо у всьому світі Національний парк її викуповує, а інакше — поняття «зелений туризм», на жаль, буде порожнім звуком. Іван Коваль з УРП «Собор» каже, що «незабаром наші люди до озера не підійдуть». Цікаво, що як приклад умілого господарювання співбесідники наводили вчинок самого... Леоніда Кислюка, котрий частину одержаної ділянки землі вигідно продав для багатих клієнтів і за рахунок цього збудував собі дачний будинок. Чому б так не діяти і в державних інтересах, кажуть вони, продавати вигідно землю і будувати на ті кошти бази відпочинку, від заселення яких надходили б кошти в місцевий бюджет.
Роман Слюсарчик з УНП навів чимало прикладів нехтування інтересами місцевих жителів при видачі для них ділянок під забудову, він вважає, що треба опублікувати прізвища тих «блатних», які недоплатили в бюджет. Ще торік було повідомлення обласної прокуратури, що затребувано всі рішення про надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам для детального вивчення, то є, принаймні, можливість сказати людям правду. Було б бажання провести таку інвентаризацію.
Хоча з цього приводу уже колишній світязький голова Віктор Плейтух навів цікавий факт. Виявляється, в Світязі за час його головування — а це 11 років — було надано 140 вільних земельних ділянок, і з них лише 11 передано іногороднім (чотири з них шацьким мешканцям). І в той же час масово селяни продавали втридорога приватизовані присадибні ділянки. То хто ж їх відгородив від озера? Як кажуть, за згодою сторін.
Уже не раз говорилося, що озера не витримають такого напливу відпочиваючих, до того ж, без каналізації населених пунктів. Біля колишнього «рибальського куточка» підприємець хотів збудувати комфортний туалет, але згідно з санітарними правилами заборонила санепідемстанція. Це при тому, що тут у сезон кипить вода від курортників. У той же час заступник директора ШНПП Петро Семенюк на основі отриманих результатів після дослідження світязької води у лабораторії Варшави б’є на сполох: порівняно з 2001 роком в кілька разів її якість погіршилась. Ніхто також не реагує на екологічне лихо: ще в 2001 році виявлено і задокументовано забруднену отрутохімікатами територію (там були склади з пестицидами) біля озера Линове. І головне, що постійно вода з розчином цих речовин в районі метеостанції потрапляє в Світязь.
Можна зрозуміти і керівництво району з повсякденними господарськими турботами, і мешканців, які, до речі, й досі з різних причин у Світязі, Мельниках, Шацьку не отримали земельні паї. Годі сподіватися на інвестиції, якщо в районі немає газу, каналізації, водопостачання, не чітко визначені межі парку і його різні зони. Тому й реалізується земля і владою, і самими селянами. А яка ж перспектива парку? Схоже, що його не оберігають, а... розпайовують.
Леонід Кислюк вжив у розмові вислів «група підтримки парку», тобто йдеться про людей, які думають, як допомогти цьому прекрасному і бідному краю. Хоча в це мало віриться, враховуючи, скільки ті «групи» видали обіцянок, закусуючи вуграми під час поїздок на острів, що на середині Світязя. Уже можна було б озолотитись. Однак пильно погляньмо, що змінилося в Шацькому районі з 1983 року, відколи було створено Національний природний парк? У 1986 році було розроблено генеральний план розвитку парку і передбачалося виділення кількох десятків мільйонів рублів на облаштування каналізаційно-водопровідного господарства, підведення газу, облаштування доріг. Передбачалося залучення 11 міністерств та відомств. Практично ж досі нічого не зроблено. Хіба що торік було виділено мільйон гривень на проведення каналізаційного колектора в Шацьку до урочища «Гряда».
Отже, Національний природний парк фактично існує на папері і стан його з кожним роком погіршується. Жителям сіл потрібні дрова, сіно, будматеріали, риба, бюджетникам — зарплата. Влада господарює, як уміє, так само, як і десь на Ратнівщині, а можливості маленького району обмежені. Доки держава справді не візьметься рятувати своє національне багатство, виділивши достатні кошти, доти на Шацьких озерах пануватиме безладдя від примітивних набігів тисяч відпочиваючих, забруднення території і т.д. Єдина радість нині у багатих: ще не все «схоплено», є де й надалі «закопувати» крадені гроші — у фортечні мури та особняки, які їм потрібні на якийсь місяць-другий для розваг. І правильно буде, якщо цих «варяг», власників баз місцева влада, громадськість заставить розщедритися, належно подбати про екологію краю.
Олександр НАГОРНИЙ.
Telegram Channel