Виступаючі бідкалися, що мову російську, мовляв, таки “притісняють”, у Луцьку тільки одна російська школа, а в селах області нема жодної російської школи...
Володимир ЛИС
Під проливним травневим дощем пройшов мітинг на підтримку російської мови на Київському майдані, організований обласною організацією політичної партії “Союз”. Із близько сотні пікетувальників-мітингуючих переважну більшість складали учні школи № 5, члени обласної організації “Союза советских офицеров” і півтора десятка пенсіонерів та члени іншого “Союзу” — політичної партії.
— Яка мета вашого заходу?— запитав кореспондент “Волині” голову обласної організації партії “Союз” Євгена Зубика. — Мета нашого заходу — розвиток і підтримка російської мови. — Ви вважаєте, що в Луцьку її утискують? — Ні, ми так не вважаємо. Але вважаємо, що ті люди, які прожили все життя з російською мовою, і далі повинні мати можливість жити з нею. Головна мета партії — міждержавний союз України, Росії і Білорусі, статус російської мови як другої державної. — А діти, які тримають транспаранти? Вони теж члени партії “Союз”? — Ні, але якщо їхні батьки розмовляють російською, то й діти хочуть теж. На транспарантах же були написані лозунги: “Наши дети будут учиться в русских школах”, “Вопрос русского языка — на референдум”, “Нас много, мы на разных языках, но мы — Украина”, “Мы за культурную Украину”. Теми надання російській мові статусу другої державної, міждержавного союзу, “єдиної слов’янської нації”, “справедливого розподілу національного доходу між регіонами” стали основними у виступах Тетяни Турчиної , Євгена Зубика, Володимира Горбика, Ольги Саган, Володимира Піхи та інших. А ще виступаючі бідкалися, що мову російську, мовляв, таки “притісняють”, у Луцьку тільки одна російська школа, а в селах області нема жодної російської школи. (Цікаво, хто в них буде вчитися?) Одна з виступаючих навіть заявила, що кожен культурний народ повинен знати російську мову і розмовляти нею, хто не знає її, той не може вважати себе культурною людиною. На моє запитання — “Виходить, треба вважати народи Європи, Америки, Азії, Африки, які не знають російської і не розмовляють нею, — некультурними?” — путньої відповіді так і не отримав. Не могли учасники мітингу, до яких я звертався, назвати хоча б одного прикладу, коли їм забороняли говорити російською мовою. Взагалі ж, склалося враження, що це, по суті, початок передвиборної боротьби партії “Союз” і така собі реклама програмних засад партії. Хоча використання школярів і крайніх ортодоксів із числа “советских офицеров” промовляє само за себе, засвідчуючи ту “базу”, на яку спираються організатори мітингу. Були присутні на мітингу і лучани інших, правих поглядів. Один з них, голова міської організації ВО “Свобода” Руслан Тимощук, навіть добився, щоб йому надали слово. — Світова культура якраз і цінна своєю багатогранністю,— сказав він. — Якщо зникає якась мова, то втрачає вся світова культура. Я ще хочу сказати організаторам таких дійств — ніколи не принижуйте росіян. Якщо українці можуть вивчити російську мову, то чому росіяни не можуть вивчити українську? Я хочу звернутися до молодих людей, яких дорослі використовують у своїх політичних іграх. Розмовляйте собі російською, це ваше право і ніхто його не буде забирати. Дискусії на майдані, незважаючи на дощ, тривали і після мітингу. Кілька учнів п’ятої школи намагалися, зокрема, довести, як це незручно їздити їм через все місто до своєї школи, однак на запитання, чи багато у Луцьку є бажаючих вчитися у школі з російською мовою навчання, відповіли “залізним аргументом”: “А какая разница?”.
