Православний табір “ Червона калина": весело, здорово, пізнавально!
Православний табір відбувся в Ківерцівському благочинні
Свою назву табір запозичив від однойменного санаторію та місцевості, що знаходяться поряд з місцем проведення заходу. Цьогоріч до табірного життя долучилося понад півтори сотні дітей з селища Цумань, сіл Карпилівка, Залісоче та Метельно
Червона калина – символ держави, червона калина – табір православний.
Тут навчаємось любити, з вірою у серці жити”.
Саме під таким девізом працював православний табір “ Червона Калина“ Ківерцівського благочиння.
Звичайно, що найпершим і найважливішим атрибутом табору – стала молитва: молебень перед початком та по завершенню роботи табору, вечірні та ранкові молитви, а також, перед та після їжі. Не передати словами, яка атмосфера панує, коли сотні дітей, єдиними устами моляться за мир, любов та спокій у рідній державі, на своєму приході, в своїй домівці та серці, інформує Цуманська єпархія.
Кожен день у таборі мав свою назву – День Дружби, Любові, Віри, стриманості та миру. Саме ці істини були тематикою духовних бесід.
Кожен учасник табору не тільки оздоровився фізично на свіжому повітрі та у теплій водичці, але і здобув духовний досвід, який понесуть у своїх маленьких та юних серцях у світ.
Крім спортивних розваг, купання та різних ігор, діти мали змогу відвідати секції, що проводили наші священики. Вони розповідали дітям про православну віру, про Історію Церкви, Новий та Старий Завіти. Кожного дня учасники табору вивчали цитати зі Священного Писання, що відповідали тематиці дня. Також кожен загін, а їх було п’ять, продемонстрували свої таланти: зі співу, гри на різних інструментах, хто малював, а хто і спортивні якості показав. Цікавими та веселими були вечірні посиденьки біля багаття.
Кожен учасник табору не тільки оздоровився фізично на свіжому повітрі та у теплій водичці, але і здобув духовний досвід, який понесуть у своїх маленьких та юних серцях у світ.
В котре переконалися в тому, що Господь найбільш чує і вислуховує саме дитячі, щирі молитви. Кожного дня поблизу табору в сусідніх населених пунктах проходив дощ, а на території табору хмари розходилися, і не впало жодної краплі дощу. За що особливо всі дякували милосердному Богу на завершення заходу.
Також слід згадати і подякувати всім хто долучився до організації походу. А це крім настоятелів вище згаданих сіл, ще й їхні дружини, вчителі недільних шкіл та активна православна молодь, яка виконувала роль вожатих. Подяка також благодійникам та господиням, які невтомно працювали на кухні дбаючи про те, щоб ніхто зі 150-ти учасників не залишився голодним.
