84 ГРИВНІ... ЗА РОЗБИТИЙ ТЕРМОМЕТР

Світлана МЕХ

Якщо хтось колись розбивав медичний термометр, то, певне, зрозуміє автора цих рядків. Пам’ятаючи, що ртуть шкідлива, я відразу зрозуміла, що розбитий термометр у квартирі зі старим паркетом — справжня катастрофа.

Бо хіба дістанеш ті кляті сріблясті кульки, що закотилися у щілини підлоги? Довелося зірвати паркет в тому місці і ретельно вимити. Відтак зателефонувала у Луцьку міську санепідемстанцію з проханням допомогти. Мені порадили купити кілька пляшечок люголю і змастити ним забруднені ртуттю місця, а через три дні вимити там. А після вихідних (термометра я розбила якраз на День Перемоги) приїдуть фахівці і заміряють концентрацію ртуті в помешканні. Звичайно, я виконала їхні рекомендації.
І ось лаборанти у мене вдома. Після кількох замірів з’ясувалося, що газоаналізатор (пристрій, що фіксує випари ртуті) зашкалює не лише на межі кухні та коридору, де розбився термометр, а й у кімнаті. Спеціалісти порадили знову провести демеркуризацію (нейтралізувати ртуть за допомогою того ж люголю). Але найцікавіше інше: вже прощаючись, вони зазначили, що їхній візит платний і коштує більше 80 гривень. Можна уявити моє здивування, бо ж, коли телефонувала до санепідемстанції, мене про це не попередили.
На щастя, лаборанти не стали притискувати мене до стіни. Але саме це і стало приводом мого звернення до завідувача санітарно-гігієнічною лабораторією Луцької міської санепідемстанції Івана Тарасюка. Я вирішила з’ясувати, що ж це за прейскурант такий? Виявляється, санстанція для фізичних і юридичних осіб з 1976 року надає платні послуги. Але те, що визначає остання постанова Кабміну від 2003 року — це, як кажуть, вже занадто.
— Уряд Януковича затвердив нереальні ціни, — каже Іван Тарасюк. — Для населення — це дорого.
І з ним не можна не погодитися. Наприклад, визначення дози зовнішнього гамма-випромінювання коштує без податку на додану вартість 19 гривень (і це в одній точці!), щільності електромагнітного випромінювання — 181 гривню 31 копійку. Знову ж таки за одне дослідження і без ПДВ. Щоправда, є певні знижки, але обчислюються вони тільки з другого аналізу. А щодо випарів ртуті, то згідно з прейскурантом одне дослідження обійдеться громадянину у 84 гривні (до 2003 року було до 12 гривень). Іван Тарасюк розповідає, що люди, дізнавшись про ціну досліджень, відмовляються від послуг лаборантів. За його словами, безоплатно фахівці санепідстанції роблять лише аналізи води з криниць на вміст нітратів. Та й то коли дітки, скуштувавши приготовленого на такій воді харчування, потрапляли в реанімацію. За останній рік було до п’яти таких випадків.
Випари ртуті, як відомо, є дуже небезпечними. Вони призводять до отруєння організму і згубно впливають на нирки та печінку. До того ж ртуть повільно виводиться з організму. На випаровування її впливає температура. Якщо вона вища 14 градусів тепла, то ртуть починає випаровуватися, але найбільш інтенсивно після 20 градусів. Біда в тому, що ртуть сорбується, тобто всмоктується деревом, штукатуркою, фарбою, а потім знову випаровується. Тому приміщення, в якому було її розлито, необхідно провітрювати. А ще ліпше — провітрити, а потім, зачинивши вікна й двері на кілька годин, нагріти приміщення і знову його провітрити.
Отож, якщо ви розбили термометр, то керівник санітарно-гігієнічної лабораторії радить нейтралізувати ртуть 2—3-процентним розчином йоду в 30-процентному розчині йодистого калію. Найбільш наближений до цього демеркуризатора розчин люголю. І що найголовніше — він відносно недорогий і доступний. Обробку слід робити у рукавичках, а з приміщення треба вивести дітей. Після цього необхідно вимити підлогу, а килими ретельно вибити. Воду після миття злити в унітаз.
Парадоксально, але сьогодні не вирішено питання, куди ж дівати ртуть. Колись було мале підприємство, що займалося демеркуризацією цієї речовини. Тепер немає. Та й кому вигідно возити ртуть на спецзавод і ще й платити гроші за те, щоб її забрали? За кордоном, кажуть, навпаки. Тому хто привіз, платять гроші.