За що молилися греко-католики у найстарішому храмі Луцька

Проводити богослужіння в цей день на території Луцького замку вже стало традицією для волинських греко-католиків. На спільну молитву у церкві Івана Богослова вони збираються, маючи на це дозвіл від обласної влади та керівницва заповідника «Старе місто». Вірні УГКЦ приходять у найдревнішу луцьку церкву не випадково — після прийняття унії вона багато років була кафедральним храмом і головною греко-католицькою святинею всієї луцької округи. Тогочасні зодчі перебудували її в стилі українського бароко. Графічний рисунок храму досі зберігається у костелі святих Петра і Павла.

 У ХVІІ сторіччі наших парафій на Волині було 1200 і належали до них півмільйона вірних.

Сьогодні катедра волинських греко-католиків розміщується за іншою адресою. Це церква Різдва Пресвятої Богородиці у Луцьку на вулиці Львівській. Її парафіяни, богопосвячені особи, вірні монастиря святого Василія Великого, церковний хор «Цариці миру» в час обідньої перерви залишили на годину свої справи і прийшли у храм Івана Богослова на службу Божу, яку відправили четверо священиків. Цьогорічна літургія мала особливе спрямування — подякувати Богові за 10-ліття відродження на Волині структур УГКЦ — парафій, деканатів та призначення в регіон екзарха після багатьох десятиліть його відсутності. У 2008 році світлої пам’яті Любомир Гузар рекомендував на цей пост владику Йосафата Говеру, який незадовго до того закінчив навчання у Папського Східному інституті в Римі.

— Сьогодні ми стоїмо на руїнах нашого кафедрального храму і бачимо, як наша церква постала із попелу, як із руїн розвивається і росте кількісно та якісно наш Луцький екзархат, — сказав отець Сергій Василів, канцлер Луцького екзархату. — Майже щороку ми освячуємо новий храм та засновуємо нову парафію. До речі, у ХVІІ сторіччі наших парафій на Волині було 1200 і належали до них півмільйона вірних. Дякуємо Господеві за опіку над нами та просимо, щоб він надалі посилав мудрих і святих ієрархів, а кожен із нас хай буде доброю цеглиною, що утворюють міцний фундамент та непорушні стіни храму, яким є Божий люд.