Совєти вигнали з хати, звільнили з роботи… А потім перший секретар обкому висилав за нею машину - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.57 € 31.03
Совєти вигнали з хати, звільнили з роботи… А потім перший секретар обкому висилав за нею машину

З улюбленим музичним інструментом — флейтою — Дарія Яківна не розлучалася все життя.

Фото vokrugsveta.ua

Совєти вигнали з хати, звільнили з роботи… А потім перший секретар обкому висилав за нею машину

«Я завжди виділяла жінок, у яких, окрім сім’ї та роботи, є щось важливе і цікаве в житті, які з добром ідуть до цього світу». У цих словах — ​уся вона. Дарія Цвєк. Українка. Особистість. Невтомна трудівниця. Жінка, яку не зламали обставини. Котра любила життя і ділилася цією любов’ю з іншими. Берегиня національних традицій. А ще — ​неперевершена кулінарка, збірники рецептів якої стали бестселерами

Ще з четвертого класу вела зошит–порадник «від мами, бабусі, тети»

Дарія народилася 10 жовтня 1909 року на Галичині. Тато, Яків Маркевич, був інспектором Міністерства скарбу. З ним донька нерідко відвідувала світські прийоми, тож з дитинства розуміла важливість гарного виховання, знання правил приготування й подачі страв. Батьки подбали і про хорошу освіту для своїх дітей, і про те, аби вони шанували українські звичаї, вміли вести домашнє господарство, куховарити, приймати гостей, вести розмови. Від рідних успадковувала малеча й активну життєву позицію. Мама довгий час очолювала Спілку українок і дітей виховувала небайдужими та всебічно розвиненими. З тих пір через усе життя пронесла Дарка захоплення музикою. «Я була непоганою флейтисткою, — ​якось розповідала знаменита кулінарка в інтерв’ю. — ​Ще в Коломиї, де вчилася у вузі, грала у симфонічних оркестрах. Колись це був доволі рідкісний інструмент, і мене всюди запрошували. Я завжди виділяла і виділяю жінок, у яких, окрім сім’ї та роботи, є щось важливе та цікаве в житті, які з добром ідуть до цього світу».

Мистецтва приготування страв мала Дарка також навчалася в родині. Ще в четвертому класі дівчинка почала вести зошит, у який записувала рецепти, почуті «від мами, бабусі, тети». Хто ж знав тоді, що ці нотатки не просто стануть їй у пригоді, а й допоможуть вижити у скрутні часи?

Від безробіття — ​до читання курсів кулінарії для офіцерських дружин

Після закінчення навчання Дарія Маркевич викладала біологію в одній із шкіл поблизу Львова. З майбутнім чоловіком, молодим викладачем української гімназії Левом Цвєком, познайомилася на вечорницях у Львівській політехніці. Разом із ним вчителювала на Тернопільщині, потім родина оселилася у Станіславові (нині — ​Івано–Франківськ), мешкала на вулиці Голуба, яку 2010 року міська рада перейменувала на честь Дарії Цвєк. Там працювала у вечірній школі, технікумі сільського господарства, на станції юних натуралістів.

Пані Дарія не любить бути другою, тому їй вдається все, за що б не взялася.

Вона була справжнім біо­логом — ​без упину дбала, щоби довкола все квітувало, завжди отримувала за свої композиції нагороди на виставках, навіть на ВДНГ. Круг неї гуртувалися люди, бо вміла запалювати ідеєю і йти до мети. Про неї казали, що пані Дарія не любить бути другою, тому їй вдається все, за що б не взялася. Та й часу їй вистачало і на роботу, і на родину, і на улюблене з дитинства приготування наїдків за традиційними галицькими рецептами. «Жінка повинна в усьому бути першою — ​дома, на роботі, тому що все тримається саме на ній. Але удвічі щасливішою буде та, кому пощастить із чоловіком». Їй пощастило. За спогадами друзів, він був чуйним та розсудливим, понад усе цінував сім’ю. Подружжя прожило разом 47 років, виховало двох доньок, вистояло перед усіма ударами долі. А їх було чимало. Тяжким для Цвєків виявився післявоєнний час: не встигла сім’я оговтатися від страхіть Другої світової, а нова влада викинула її на вулицю. Таке лихо спіткало тоді чимало галицьких родин, змушених звільняти найкращі оселі для партійних діячів. Іноді люди не встигали забрати ні меблів, ні елементарних предметів побуту.

Дарії Цвєк не дозволили працювати у школі, та жінка не впала у розпач, не зламалася — ​зуміла не просто вижити у скрутні часи, уникнути тюрми і заслання, а й реалізуватися як творча особистість. Вона стала кухаркою в лікарні для «високопоставлених» осіб. Отут і пригодилися зошити «від мами, бабусі, тети». Така робота допомагала і прогодувати родину: роки були голодні, тож часто чоловік приводив молодшу доньку до «чорного входу», а Дарка виносила їй горнятко молока.

Кулінарний талант жінки не зостався не поміченим. Високі чиновники почали доручати їй готувати страви для прийомів, а перший секретар обкому партії навіть висилав за нею машину, коли до нього мали завітати гості зі столиці — ​аби здивувати їх смаколиками з місцевим колоритом. Дарія Цвєк стала відомою в місті куховаркою.

Тодішнім місцевим керівникам так подобалися її наїдки, що з часом жінку запросили вести… курси кулінарії для офіцерських дружин.

«Не ведіться на рецепти, майте своє чуття і вкладайте душу»

Дарія Яківна була для слухачок не так педагогом, як порадницею: знала і як з обмеженої кількості продуктів приготувати смачну й поживну страву, і як до святкового столу щось вигадливе подати. «Жінки, свято маєте не щодня, і тут уже економити не треба», — ​любила повторювати вона. «Пані Дарка казала, що до кулінарії треба мати смак, свою думку. А особливо чуття і фантазію, а не робити точно так, як пише книга. Бо ніколи їжа не вийде без того, щоб свою душу не вкласти», — ​згадувала пізніше пенсіонерка Лідія Безпалько, яка зберігала диплом курсів і зошити з порадами від Дарії Цвєк. Її заняття приваблювали тим, що на них не просто надиктовувались рецепти, жінки приносили продукти і готували, один день була теорія, наступного — ​практика.

Пані Дарія ділилася не тільки порадами, як спекти–підсмажити, а й як бути мудрою господинею, берегинею в оселі, як сервірувати стіл, приймати гостей, виховувати дітей, підтримувати галицькі традиції. Недарма згодом її ще й на обласне радіо запросили — ​вести «сімейно–кулінарну» рубрику.

«То, що я пишу, то для наших молодих, бабці і так уміють»

Незважаючи на шалену популярність, Дарія Цвєк була надзвичайно скромною. Їй би і на думку не спало, що роками накопичені рецепти можна видати у вигляді книжки. Такою ідеєю загорілася Ірина Вільде — ​відома письменниця, з якою пані Дарка товаришувала ще з часів гімназії. Вона майже силоміць змусила подругу підготувати рукописи, і на початку 1960–х побачила світ перша ластівка — ​«Солодке печиво», що мало дев’ять перевидань і просто нереальні, як на наш час, тиражі. Згодом з’являлися «До святкового столу», «У будні та свята», «Для гостей і сім’ї», «Нашим найменшим», «На добрий вечір», «Дітям і батькам» (ця книжка, що вийшла у Видавництві Старого Лева, була визнана «Книгою року — ​2002», а вчергове перевидане «Солодке печиво» потрапило до списку «Лідери літа» за версією Всеукраїнського рейтингу «Книжка року — ​2013»).

Дарія Цвєк померла на 95–му році життя. Дуже хотіла видати «Енциклопедію галицької кухні». Не встигла.

Нині кулінарні книги Дарії Цвєк — ​рідкість. В інтерв’ю до 90–літнього ювілею Дарія Яківна казала: «Люблю дуже молодіж. То, що я пишу, то для наших молодих. Бо бабці давно це все вміють, а молодість не знає. Не мала коли навчитися і від кого навчитися». Нам усім справді є що почерпнути у традиційних, часто незаслужено забутих рецептах приготування національних страв, серед яких є і нескладні й дешеві, приміром медівник без яйця; є й такі, коли на водяній бані тісто треба готувати 7 годин, а трапляються й несподівані — ​як–от яблучна зупа.

Пропонуємо читачам кілька рецептів із книг Дарії Цвєк.

Зупа гарбузова

Інгредієнти: 500 г гарбуза, 2 цибулі, 200 г помідорів, 2–3 картоплини, 50 г масла, склянка консервованого горошку, сіль, цукор, зеленина петрушки.

Рецепт. Цибулю дрібно посікти, підтушкувати на маслі, додати почищений від зернят і шкірки та нарізаний кубиками гарбуз. Помідори полити окропом, почистити від шкірочки, нарізати скибками, з’єднати з гарбузом, додати нарізану кубиками картоплю і тушкувати до готовності. Тоді перетерти зварену городину крізь друшляк, розбавити кип’яченою водою до бажаної густини зупи, закип’ятити, посолити і посипати цукром. Під кінець влити горошок разом із заливою, посипати нарізаною зелениною петрушки і подати в тарелях або широких горнятах. До зупи приготувати підсмажені на салі потапці з чорного хліба.

Пиріжки «з чим завгодно»

Інгредієнти: 5 склянок просіяного двічі борошна, 100 грамів дріжджів, пачка маргарину, склянка рідкої сметани або кефіру.

Рецепт. Дрібно розтерти дріжджі і змішати їх з борошном, натерти маргарин, додати сметану і гарно вимішати все тісто. Начинка для пиріжків може бути як солона (гриби, сир, м’ясний фарш, риба, капуста), так і солодка (яблука, кисломолочний сир з родзинками, варення). Пиріжки з солоною начинкою викладати на бляху, змазану жиром, і посипати крихтами з перетертої білої булки. А пиріжки з солодкою начинкою змазати молоком або збитим яйцем і посипати цукром.

Варення з дині або гарбуза

Інгредієнти: 500 г дині або гарбуза, 750 г цукру, 1,5 склянки води, півлимона.

Рецепт. Диню чи гарбуз без шкірки і зернят порізати на кубики величиною 1–2 см або гострою чайною ложкою нарізати кружальця. Залити гарячою водою і варити 2–3 хв. Воду злити, диню охолодити і перемити з 1 ст. ложкою оцту. Кубики покропити соком лимона. З цукру і води зварити сироп, залити диню і варити 10 хв. на слабкому вогні. На другий день варити до прозорості. До варення додати нарізану шкірочку з лимона, ванілін. Якщо немає лимона, можна використати лимонну кислоту.

Чорна кава «як у мами»

Інгредієнти: чайна ложечка меленої чорної кави, чайна ложечка цукру, склянка кип’ятку, чайна ложка коньяку, цитрина (лимон).

Рецепт. У суху посудину висипати каву, вимішати з цукром і на невеликому вогні підігріти, безперестанку помішуючи. Тоді влити кип’яток і запарити, не доводячи до кипіння. Як тільки вкриється шумом, зняти з вогню. Коли кава осяде, ще раз поставити на вогонь і потім розлити по чашках, додаючи по ложечці коньяку. На окремій тарілці подати тонко нарізану цитрину (лимон), посипану цукром.

Маківник

Тісто: 1 кг борошна, 0,5 л молока, 4 жовтки, 50 г дріжджів, 100 г вершкового масла, 200 г цукру, 0,5 ч. ложки солі, ванілін.

Начинка: 800 г маку, 250 г цукру, 2 білки, 10 г дріжджів, 2 ст. ложки манної крупи, 2 ст. ложки трояндового варення, 100 г родзинок.

Рецепт. Дріжджі розвести у теплому молоці з 1 ст. ложкою цукру. Коли розчина почне бродити, влити її в посуд з борошном. Додати розтерті з цукром жовтки, жир, ванілін, посолити, замісити пухке тісто, накрити і поставити в тепле місце, щоб підійшло. Тісто поділити на чотири частини, тонко розкачати, змастити теплим жиром, на кожну частину покласти начинку і скрутити рулет. Покласти на змащений жиром лист і поставити, щоб тісто підійшло. Тоді змастити яйцем і пекти у гарячій духовці (210—220° С) протягом 45 хв. Спечений маківник можна посипати цукровою пудрою з ваніліном. Начинку приготувати так: запарити мак, відцідити, добре його розтерти, додати цукор з ваніліном, подрібнені дріжджі, вимішати з білками, манною крупою, варенням, родзинками. Начинку поділити на чотири частини.

Кучерявці

Інгредієнти: 200 г борошна, 100 г жиру, 2 варені жовтки, 1 білок, 50 г цукру, 50 г мелених горіхів, ваніль.

Рецепт. З борошна, цукру, жиру, варених жовтків, перетертих через сито, мелених горіхів, замісити водою тісто. З 2/3 його розкачати прямокутний корж, змастити білковою піною без цукру, поверх натерти на мілкій терці тісто, що лишилося. Нарізати квадратики 4х4 см і пекти в гарячій духовці (200 градусів С) поки не зарум’яняться.

 

Молодим завжди було чого повчитися у Дарії Яківни.
Молодим завжди було чого повчитися у Дарії Яківни.

 

«Традиції — це не тільки минуле, але й майбутнє», — любила повторювати пані Дарка. Завдяки її книжкам традиційна українська кухня стане надбанням не одного покоління.
«Традиції — це не тільки минуле, але й майбутнє», — любила повторювати пані Дарка. Завдяки її книжкам традиційна українська кухня стане надбанням не одного покоління.

 

22 квітня 2014 року в рамках проекту «Івано-Франківськ — місто героїв» на вулиці Шашкевича відкрили пам’ятну дошку Дарії Цвєк.
22 квітня 2014 року в рамках проекту «Івано-Франківськ — місто героїв» на вулиці Шашкевича відкрили пам’ятну дошку Дарії Цвєк.