ДОЗВІЛ НА БУДІВНИЦТВО — ЗА ЗАКОНОМ ЧИ ЗА ПРОТЕКЦІЄЮ?

В обласному центрі часто виникають конфліктні ситуації з приводу забудови, зокрема, на прибудинкових територіях

Катерина ЗУБЧУК

Мешканці будинків № 10, 12, що на проспекті Волі, забили тривогу, коли дізналися, що їм, м’яко кажучи, доведеться потіснитись. Хтось, судячи з розповідей, облюбував діляночку буквально у дворі цих будинків і мав намір тут будуватись. Люди дійшли до екологів із своїми скаргами, до прокурора міста... Вони доводили, що новобудова планується на території, яка прилягає до вулиці Глушець, є, по суті, продовженням парку культури та відпочинку імені Лесі Українки. А будівництво в зеленій зоні міста заборонене.
До будівництва в цьому випадку не дійшло. І швидше всього завдяки тому, що люди забили тривогу не тоді, як фундамент закладений (а то й перший поверх виведений), і вже нічого не можна змінити. Вони вчасно заявили про свої законні права: Законом України «Про планування та забудову територій», а також «Регіональними правилами забудови Волинської області» передбачається врахування громадських та приватних інтересів при забудові територій. Названі документи зобов’язують органи місцевої влади інформувати населення через засоби масової інформації про початок розробки проектної документації, про правові, економічні та екологічні наслідки планування територій. Земельний кодекс України, зокрема стаття 42, врегульовує порядок надання земельних ділянок прибудинкових територій, а також тих, де розташовані багатоквартирні житлові будинки... Якщо будинок приватизований (а більшість квартир якраз такими є), то земельна ділянка може передаватись у власність чи користування об’єднанню власників, які і визначають порядок використання земельних ділянок.
Тобто при плануванні та забудові прибудинкових територій мають враховуватись інтереси громадськості, приватні інтереси як з боку місцевого самоврядування, так і замовника, а також організаціями, що розробляють проекти. І хоч поки що дещо з перерахованого (наприклад, повідомлення через засоби масової інформації) сприймається, як фантастика, все ж у згаданому випадку, коли йшлося про будівництво на проспекті Волі, інтереси громадськості були враховані.
На жаль, поки що частіше зустрічаються цілком протилежні ситуації.
Як, скажімо, та, що виникла в цьому році в Луцьку на вулиці Конякіна. Мешканці будинку № 37 дізнались про початок будівництва супермаркету в їх дворі вже тоді, коли невідомі люди обгороджували ділянку землі, де мали розпочатись будівельні роботи. Коли їх вимога про недопустимість будівництва була відхилена головним архітектором міста, лучани поскаржились в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За дорученням головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища, звернення жителів будинку щодо законності будівництва розглядали спеціалісти державного управління екоресурсів у Волинській області. Забудова, за їх висновками, ведеться відповідно до державного акта, виданого Луцькою міською радою, на основі дозволу на виконання робіт. І дерева у дворі знесені законно (а це особливо обурює мешканців), навіть відшкодовано збитки. Отже, порушення екологічного характеру при проектуванні не встановлено. А чи справді цих порушень нема?
У ході обстеження ділянки ні замовник, ні підрядник не представили жодних документів, які б підтвердили врахування при проектуванні об’єкта замовником і органами місцевої влади громадських та приватних інтересів жильців будинку, як це передбачає законодавство. До речі, після розгляду скарги жителів будинку № 37 управління містобудування та архітектури міськвиконкому зобов’язало замовника внести зміни до проектної документації: збільшити площу благоустрою території поза межами ділянки будівництва в порядку компенсації. Але це вже навряд чи задовольняє людей. Не легше їм і від того, що можуть повторно звернутися в органи місцевого самоврядування й вимагати врахування їх інтересів, — будівництво все одно вже йде. То про що говорити?..
— До речі, коли ми почали розглядати цю конфліктну ситуацію, — говорить заступник начальника державного управління екобезпеки у Волинській області Світлана Якубишена, — то побачили, що рішення про вибір земельної ділянки було прийняте без будь-яких погоджень з природоохоронними органами. А будівельні роботи вже розпочались. Ми подали запит у міськвиконком щодо цієї ділянки, та, незважаючи на наші письмове звернення і телефонні дзвінки, відповіді так і не одержали.
Із Світланою Григорівною я розмовляла якраз з приводу конфліктних ситуацій, які виникають в обласному центрі при забудові.
— Влада повинна виставляти на торги об’єкт вже з погодженими матеріалами вибору земельної ділянки всіма службами, — каже Світлана Якубишена, — які ставлять свої вимоги. А в нас сьогодні робиться так: продається земельна ділянка, а потім її власник бігає по всіх інстанціях, щоб зібрати підписи. Якщо нема ніяких претензій, то це не так проблематично. А якщо є, то контролюючі органи опиняються в тупику: є законодавство, яке не можна порушувати, а з другого боку чудово розуміємо тих, хто затратив кошти і не може розпочати будівництво. Починаються скандали в кабінетах. Все це наслідок того, що не дотримана процедура, передбачена законодавством.
— А як же генеральний план забудови, детальне планування?..
— Сьогодні склалась критична ситуація, коли генеральні плани міст Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського, а також міст і селищ міського типу та сіл, які розроблялись в 70—80-их роках, застаріли. Вони потребують корегування та перегляду з урахуванням вимог сучасного законодавства до планування та забудови територій. А оскільки на перегляд, корегування генпланів, розробку місцевих правил забудови нема коштів, то органи місцевого самоврядування разом з органами містобудування та архітектури питання забудови вирішують на основі численних локальних містобудівних обгрунтувань місць розташування об’єктів.
Містобудівне обгрунтування розробляється і в тому випадку, коли об’єкт запланований в умовах існуючої забудови, і на вільній ділянці. З приводу цього є відповідні документи як на рівні держави, так і області. Якщо йдеться про об’єкт в межах існуючої забудови, то можна погодитися з доцільністю розробки містобудівного обгрунтування. В цьому випадку видно ситуацію, яка склалась на сьогодні, і розглядаючи це містобудівне обгрунтування, яке підлягає екологічній експертизі, можна оцінити екологічну безпеку того чи іншого об’єкта. Якщо ж забудова на вільній території, то таке локальне містобудівне обгрунтування не підходить. Сьогодні там хочуть звести житловий будинок, а завтра виникне потреба в спорудженні маленького заводика (не кажу вже про велике підприємство)... Ми не знаємо, яка перспектива — чи тут буде житлова забудова, чи промислова зона. Тобто не можемо оцінити ситуацію на майбутнє.
— Але мене все-таки більше цікавить забудова на прибудинкових територіях, що особливо турбує людей. Як враховуються інтереси громади?
— Ми сьогодні не можемо порівняти громадський рух в країнах Заходу і в нас. У нас цей рух набагато слабший. Громадськості, виступаючи проти будівництва якогось об’єкта, треба таке небажання обгрунтувати. Адже скільки людей — стільки й думок, то кого слухати? Як державне обгрунтування робиться на основі законодавчо-нормативних актів, розрахунків, то так і громадське повинне будуватись не лише на емоціях. Якщо люди проти будівництва, то повинні мотивувати це: буде, наприклад, дуже шумно, дискомфортно, коли поряд “втулиться” ще один житловий будинок.
Якщо йдеться не про сквер чи прибережну смугу річки, озера, а про існуючу житлову забудову, то в принципі шкідливого впливу на навколишнє середовище нема. Тут своє слово повинні сказати архітектори — відносно розривів між будинками, санепідслужба — з точки зору дотримання шумових, інших нормативів.
На жаль, у нас поки що в усіх документах задекларовано врахування інтересів громадськості, а механізм (як це зробити на ділі?) не розроблений. Ось і виходить, що ці інтереси під час планування та забудови територій не беруться до уваги.
Який рейтинг