Як донецько-волинський інженер Віктор Жаданов тримає світло «Городища»

Спочатку це була просто можливість працювати. А зараз Жаданов зрозумів, що йому комфортно жити з людьми, які не мріють про Росію. І у рідний край він повертатися більше не хоче. Про це йдеться на сайті РАЙОН.IN.UA

Інженер з енергетичних питань сільгосппідприємства «Городище» легко знайшов спільну мову в колективі та став справжнім авторитетом для своїх колег.

СТАВ БІЗНЕСМЕНОМ ЧЕРЕЗ АХМЕТОВА

Віктор Жаданов народився у сім’ї колгоспників, тож і сам планував бути аграрієм: закінчив сільгосптехнікум, як усі відслужив в армії, закінчив інститут і став головним інженером в колгоспі імені Леніна.

Та потім Вікторові захотілося більше грошей, тому пішов у бізнес. Працював у першій українській компанії, яка продавала дешеве котельне паливо для молокозаводів та м’ясокомбінатів.

«Але так сталося, що цей бізнес відібрав у нас Ахметов. Після цієї історії я знову ризикнув: відкрив своє маленьке підприємство. Ми займалися виробництвом прикорму для риби. Ця справа захопила, я навіть сам став чемпіоном України зі спортивної риболовлі на коропа. А потім щось пішло не так і я кинув це виробництво. Думав, як виживати», ‒ поділився Віктор.

Так, ще декілька років чоловік пропрацював на машинобудівничому заводі.

СТАВ ГОЛОВОЮ СІЛЬРАДИ ЧЕРЕЗ ПУТІНА

Війна різко поділила Донбас на дві країни. Віктору Жаданову зі сім’єю пощастило: їхнє село Михайлівку Покровського району не окупували прихильники Путіна. Тож у 2015 році прийняв рішення іти на місцеві вибори та виграв їх. З підтримкою 70% односельців став сільським головою. Дуже хотів розвивати рідне село.

«Як тільки прийшов, то зробив сайт сільради, провів інтернет, поремонтували дороги, закінчили вуличне освітлення, узаконив в районі дві історичні пам’ятки. Мені хотілося створити ОТГ, побудувати українську церкву. А ще взявся навести лад із землею і перший попав під прес і мене зняли з посади», – пригадує чоловік.

Війна різко поділила Донбас на дві країни. Віктору Жаданову зі сім’єю пощастило: їхнє село Михайлівку Покровського району не окупували прихильники Путіна. Тож у 2015 році прийняв рішення іти на місцеві вибори та виграв їх. З підтримкою 70% односельців став сільським головою. Дуже хотів розвивати рідне село.

Жаданов завзято судився вісім місяців, бо був переконаний, що правда була на його стороні. Але, за словами Віктора, через корумповані суди й прокуратури він програв.

Ще одна велика біль Жаданова – це те, що багато місцевих підтримували Росію, з них чимало – вчителі. З цієї причини навіть розірвав стосунки з друзями.

«Ми фарбували тротуарні бордюри на жовто-блакитні, а за ніч їх хтось перемальовував у нейтральний колір. Я їм завжди казав: чемодан – вокзал – Росія. Будь ласка, вас тут ніхто не держить. Тобі дали освіту в Україні, а ти чомусь відстоюєш інтереси Росії», ‒ обурюється Віктор Жаданов.

СТАВ ВОЛИНЯНИНОМ ЧЕРЕЗ НИКОНЮКА

На Волині Віктор Жаданов опинився через запрошення одного з господарств. Але дуже швидко довелося міняти роботу. Доля звела з Анатолієм Никонюком, директором ТзоВ “Городище”, який шукав інженера для свого господарства. Жаданову настільки сподобалося у Городищі, що перевіз туди дружину з дітьми. Старшого сина-першокурсника перевели з дніпровського вузу у луцький, а менший пішов у городищенський дитсадок.

«Директор добряче допоміг, підтримував і фінансово, і морально. Одразу запропонували заселитися в гуртожиток для працівників. Дружину влаштували лаборанткою на току, а сина – зварювальником. Всі приносили нам і картошку, й кусок сала, м’яса. Якийсь час завдяки цьому й виживали, поки стали на ноги. Ми щасливі, що переїхали сюди. На нашому підприємстві середня заробітна плата понад 10 тисяч гривень. Людей довозять на роботу і харчують. На Волині у сфері сільського господарства однозначно престижно працювати», ‒ поділився Віктор.

Декілька місяців інженеру пішло на те, щоб адаптуватися до процесів на підприємстві. Зараз на відповідальності Жаданова та двох десятків його підлеглих все, що пов’язане з електроенергією, обладненням сушіння та очистки зерна, електричне та механізми на фермах ТзОВ «Городище» постачанням води. Його цьому навчив начальник е

Анна МАНЮХІНА

Фото Олени ЗАВГОРОДНЬОЇ