Зараз то там, то сям чується лемент: закони не працюють! А хіба вони запрацюють, коли ми, громадяни й посадовці, на ті закони наплювали? Коли іноді думаємо: то дишло, куди повернеш, туди і вийшло...
Олег САШУК
Зараз то там, то сям чується лемент: закони не працюють! А хіба вони запрацюють, коли ми, громадяни й посадовці, на ті закони наплювали? Коли іноді думаємо: то дишло, куди повернеш, туди і вийшло.
Такий приклад. Кілька років тому за рішенням тамтешнього суду Ковельський льонозавод, програвши позов, повинен був сплатити сільгосппідприємству “Нива” (село Радехів Любомльського району) більше 50 тисяч гривень. За виконання рішення енергійно взялася обома руками Ковельська державна виконавча служба. Але, судячи з всього, це питання спущено на гальмах. Селяни не бачать ні грошей, не чують й привіту. Й, певне, майно й рахунки підприємства на противагу тієї ж “Ниви” не зазнало арешту. Льонозавод функціонує у звичному режимі. Невже й там, позичивши очей в Сірка, приватизували державну виконавчу службу? Бо інакше чому вона не б’ється над виконанням судового рішення? Коли ж та “Нива” заборгувала перед Пенсійним фондом, податковою службою, обов’язковими платежами 29986,51 гривні, то миттєво її рахунки були блоковані виконавцями, а майно зазнало арешту й почався процес його реалізації для погашення заборгованості. У кожної куми свої пироги — твердить народна поговірка. Виходить, як були ці пироги у селянина гіркими, так і лишаються...
