"За останній рік я подивився лише один український фільм — «Кіборги".
Режисер з України знімав кліпи для «Ленінграда», а тепер випускає трилер у США
Дженсен Ноен — режисер голлівудського трилера «Сприйняття», який вийде в український прокат 24 січня 2019 року. У головній ролі — Ерік Робертс, номінант на «Оскар» за роль у фільмі «Потяг-утікач» Андрія Кончаловського. П'ять років тому Ноена звали Євген Ножечкін, він жив у Києві, грав у рок-гурті та знімав кліпи. У 2013 році його кліп за два дні набрав понад мільйон переглядів на YouTube, і режисера почали запрошувати на зйомки в Україні, Росії та США. Ноен обрав американський ринок, а його останньою роботою для гуртів із СНД став кліп «Ебубаб» групи «Ленінград»
theБабелю Ноен розповів про те, як і чому переїхав у США, чого не вистачає українському кіно та як зняти трилер майже без грошей.
Я народився в Полтаві, деякий час навчався в Харківському політеху, потім кинув його. Ніколи не вчився на режисера, але з дитинства любив усе, що пов'язано з музикою і візуальними образами. Ще у шостому класі почав писати книгу і тоді не розумів, що насправді це сценарій. Щойно у знайомого з'явилася маленька камера, зйомка всього підряд стала моєю нав'язливою ідеєю. Я знімав те, що тепер називають вайнами, а тоді не називали ніяк.
У 2009 році я переїхав у Київ і грав у кількох групах. Найвідоміша з них — Down & Dirty. Я знімав кліпи для цих груп і робив короткометражки. У мене не було сценаріїв, я до пуття не розумів, що ми знімаємо. Просто тоді почався бум із дзеркалками, і в мого друга з'явився Canon. Як можна було втратити таку можливість і не зняти щось? Не знаю, як так вийшло, але моя короткометражка Ocean Within Us виграла гран-прі Kyiv International Short Film Festival у 2009 році. Вона була про людину, яка загубилася в житті. Зараз я розумію, що це дуже банально. Та й не можу назвати це короткометражкою — просто візуальні образи без сюжету.
За останній рік я подивився лише один український фільм — «Кіборги». Його оператор — мій друг.
У 2013 році я зняв для Down & Dirty кліп на пісню “Move It”. Він за два дні набрав більш ніж мільйон переглядів на YouTube — усі були в захваті. З нами зв'язався американський лейбл і покликав у США записувати альбом, а мене як режисера ще й зробити кілька зйомок. Я нещодавно переглядав цей кліп і не зрозумів, чому він так усім сподобався.
Ми полетіли до США. Я став знімати кліпи, але альбом ми так і не дописали, тому що група розпалася. На мене посипалися пропозиції про зйомки з України та Росії, я зрозумів, що потрібно зробити вибір — наш ринок чи Америка. Нерозумно жити у США та літати на зйомки до Києва і Москви. Останній кліп в СНД я зняв у 2014 році — «Ебубаб» групи «Ленінград».
«Лос-Анджелес — місто, де всі займаються кіно»
У 2014 році я остаточно переїхав у Лос-Анджелес. Летів у нікуди — ні роботи, ні домовленостей. Були контакти з лейблами, з якими раніше працював, і я став знімати кліпи. За рік чи два я зрозумів, що найкраще реалізувати те, що є у мене в голові, можна за допомогою кіно.
У США індустрія кіно працює як бізнес. Перш ніж тобі довірять роботу, потрібно показати, що ти вже зробив. Мені потрібно було показати, на що я здатний з невеликим бюджетом. І це спрацювало. У мене вже є фінансування на наступний фільм. Влітку я почав писати до нього сценарій, зйомки почнуться у квітні-травні.
За останній рік я подивився лише один український фільм — «Кіборги». Його оператор — мій друг. Я був налаштований скептично, але моє єдине «але» до цієї картини — це сценарій. Кінцівка в «Кіборгах» наче обрізана, чогось не вистачає. У фільмі показано багато деталей, значення яких у кінці не пояснюється. Залишається незрозумілим, навіщо їх показували. Українські фільми стають набагато якіснішими, актори грають краще, ніж раніше, але такі сценарні огріхи я бачу чітко.
