14 сніготопів прочимчикували півсотні кілометрів Цуманською пущею (фото)

Працівниками КНПП «Цуманська пуща» впродовж останніх двох років було організовано низку різноманітних за форматом, тривалістю та складністю рекреаційних та еколого-освітніх заходів, зокрема, одноденні екопоходи в усі пори року, сплави, багатоденні велопоходи, нічні екскурсії, таборування та інші. І ось, нарешті, 26-27 січня 2019 р. вдалось організувати дводенний зимовий піший екопохід, під назвою «Сніготопка». Захід приурочений до Всесвітнього дня водно-болотних угідь. Його мета – це популяризація екотуризму на території національного парку та привернення уваги громадськості до цінності водно-болотних угідь, та їхньої естетичної привабливості.

Взяти участю у зимовому поході зголосились як бувалі туристи, так і люди, для яких це був перший похідний досвід.

Взяти участю у зимовому поході зголосились як бувалі туристи, так і люди, для яких це був перший похідний досвід. 14 учасників з Луцька, Рівного, Костополя, Березного та Києва подолали близько 50 км пішки (26 км в перший день та 23 км в другий) по маршруту: станція «Цумань» – смт Цумань – с. Башлики – ур. Гребельки – ур. Гайсин – ур. Живоронь – с. Городище – ур. Майдан – ур. Вілька Котівська – с. Дерно.(Ківерцівський р-н, Волинська обл.).

Перша ділянка маршруту протяжністю 7 км проходила по слідам останньої розібраної вузькоколійної дороги в Ківерцівському районі, яка сполучала смт Цумань та станцію «Цумань» в с. Кадище. Її розібрали в 2001 році (а міг би бути цікавий туристичний об’єкт) і довгий рівний насип поступово заріс чагарниками та підіском, чітко його можна прослідкувати лише взимку. Далі зупинка в смт Цумань для чаювання та огляду колишнього костелу Св. Аргентінуса 1936 р. та Свято-Покровської церкви 1843 р.

Приємно вразили мальовничі пейзажі та рельєф надзаплавних борових терас лівого берегу річки Путилівки на ділянці між смт Цумань та с. Башлики. 

Наступний об’єкт на маршруті – урочище Гребельки. Це каскад ставків посеред лісу біля с. Мощаниця, побудованих ще в часи, коли цими землями володіли князі Радзивілли.

Далі група рушила в сторону с. Городище. Ліси між селами Карпилівка та Городище заболочені. Саме тут, посеред важкопрохідних ділянок непогано зберіглись земляні укріплення австро-угорські фронтової лінії оборони часів Першої світової війни. Пройтись по цим місцях можливо лише взимку, коли болота замерзають. Учасники без проблем подолали водно-болотний челендж – рух по пересічній місцевості по купинах із глибокими канальцями між ними.

На другий день головними об’єктами на маршруті були Городищенські дуби віком понад 500 років, які є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення, а також мальовничі пейзажі штучних ставків в урочищах Майдан та Чеканське.

На другий день головними об’єктами на маршруті були Городищенські дуби віком понад 500 років, які є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення, а також мальовничі пейзажі штучних ставків в урочищах Майдан та Чеканське. Саме тут бачили найбільше слідів тварин: козуль, оленів, лисиць, зайців та інших.

Чарівна атмосфера молодих самосівних лісів та перелісків в урочищі Вілька Котівська підсилювалась сонячною погодою та свіжим снігом, який випав напередодні. В долині річки Сичівки ще до цього часу вгадуються місця, де колись стояли хутори та будівлі польських та німецьких колоній Адамівка та Нова Земля. На завершення походу, виконали вправу на витривалість і останні 4 км пройшли по доволі глибокому і складному снігу із переправами через меліоративні канали. Фініш екопоходу відбувся на станції Олика, в с. Дерно.