Дехто вважає шахи суто чоловічою грою. Та це далеко не так. На думку видатного радянського шахіста Давида Бронштейна, якби жінки надавали більше уваги «грі королів», то могли б у ній перевершити чоловіків. Підтвердженням цього є угорка Юдіт Полгар, котра належить до десятки найкращих гросмейстерів планети. Лучанка Олена Васіна — чемпіонка України з шахів серед юніорів до десяти років...
Мирослав ВАТАЩУК
Дехто вважає шахи суто чоловічою грою. Та це далеко не так. На думку видатного радянського шахіста Давида Бронштейна, якби жінки надавали більше уваги «грі королів», то могли б у ній перевершити чоловіків. Підтвердженням цього є угорка Юдіт Полгар, котра належить до десятки найкращих гросмейстерів планети. Лучанка Олена Васіна — чемпіонка України з шахів серед юніорів до десяти років.
-Я почала грати в шахи, коли мені ще не виповнилося і трьох років. Щоправда, тоді лише знала назви фігур і як вони ходять. А шахи обрала тому, що була дуже маленькою, і не знала, що можна займатися чимось іншим. По суті, це і вибір мого тата Валерія Івановича, який мене тренує. — В яких змаганнях ти брала участь? — Першим моїм турніром поза межами області була «Київська весна-2001». Пізніше я щороку брала в ній участь. Лише цієї весни не поїхала до Києва, бо перебувала в Чернігові. Там проходила першість України із класичних шахів, на якій я посіла шосте місце. Також брала участь і в інших турнірах. У деяких змаганнях посідала й перше місце, зокрема, в «Київській весні» у 2002 та 2003 роках. Також стала чемпіонкою України в минулому році. Перемагала і в обласних першостях, наприклад, у турнірі серед школярів, що проходив у 2000 році. — Ти виступала і у складі збірної України? — Так, на чемпіонаті світу, який відбувся в листопаді минулого року в Греції. — З ким із титулованих суперниць ти грала? — Із багатьма. Зокрема, перемогла чемпіонок: Іспанії — Алісу Гурреро Олмос, Росії — Крістіну Колесникову, Австрії — Емму Гуо. Зіграла унічию з кращою шахісткою Хорватії Тіханою Айзіковіч. На жаль, і програвала. Зокрема,поступилася китаянці Коу Юінгуа та індійці Гаті Сіріша. У підсумку я набрала шість очок і поділила 27—29 місця з-поміж вісімдесяти чотирьох учасниць. Підкреслю, що розрив між 13-ою і 29-ою сходинками лише пів-очка. Тобто, якби передостанню партію, яка закінчилася внічию, я виграла, то могла б до десятки потрапити. Загалом збірна України виборола п’яте місце серед 138 команд. — Яку перемогу із усіх ти найбільше запам’ятала? — На чемпіонаті України 2004 року в Миколаєві в Анастасії Швайгер із Вінниці. Це була дуже драматична партія. В останній момент (нам надавали по три хвилини), коли в неї лишалося мало часу, Настя підставила туру. Це все вирішило. А загалом я тоді перемогла головних суперниць і достроково стала чемпіонкою. — А яка поразка найприкріша? — Від китаянки Коу Юінгуа на чемпіонаті світу, коли я програла за чотирнадцять ходів. Ще однієї дошкульної поразки зазнала від чемпіонки Іраку Каладжи Хамі. Я тоді мала ставити мат за два ходи, але розгубилася... і в результаті програла. — Чи доводилося грати з дорослими шахістами? — Так. Наприклад, із луцьким шахістом Василем Недільком у бліцах. Також із Миколою Зуєм (Луцьк), кандидатами в майстри спорту Юрієм Кричуком із Ковеля та Володимиром Івановим з обласного центру. Доводилося грати з дорослими шахістами і з інших регіонів. Мушу сказати, що вони загалом сильніші від мене. Але іноді й перемагала — наприклад, Романа Кінаша з Ковеля. — Чи легко поєднувати шахи і навчання? — Звісно, ні. Я вчуся у школі в другу зміну, і, по суті, весь день переривається. Зранку потрібно уроки робити, а ввечері, як приходжу зі школи (після восьмої-дев’ятої години), сідаю грати в шахи. Тренуюся щодня по дві-чотири години. В школі я не дуже дружу з математикою. Натомість люблю уроки з української мови та літератури, малювання, трудового навчання, фізкультури, бо вони простіші й не вимагають стільки логіки. — Але ж для гри в шахи потрібне логічне мислення... — Ні, шахи і математика — не одне і те ж. У шахах треба не задачки розв’язувати, не над цифрами задумуватись, а створювати образи. — Чи лишається в тебе час на дозвілля? — Зараз, на канікулах — так. А під час навчання вільного часу нема зовсім, хіба лише у вихідні. — І з ким грати в шахи цікавіше: з машиною чи людиною? — Звісно, що не з комп’ютером. Людина може думати і грати тактично, а машина — лише позиційно. В комп’ютера не виникає ідей, бо він не спроможний оцінити позицію. А ось що сказав батько Олени і тренер — відомий в краї шахіст Валерій Васін: — Чи не важко тренувати власну доньку? — Я переконаний, що свою дитину навчати значно легше, ніж чужу. Хоча багато інших тренерів говорять протилежне. Я знаю чимало фахівців із Одеси, Миколаєва, Херсона, які віддавали своїх чад на тренування іншим наставникам. Можливо, тут присутня психологічна несумісність. Натомість у нас команда хороша. Я вважаю, що коли тренер і спортсмен можуть працювати як одне ціле — це запорука успіху. Саме так і є в нас із донькою. Звичайно, інколи її треба переконати і дуже рідко примушувати посидіти за шахівницею. — Які плани на майбутнє у вашої команди? — Маємо намір узяти участь у чемпіонаті України серед юніорів до дванадцяти років, що відбудеться в Києві. Переможець отримає путівку на першість світу. Якщо віднайдемо потрібні кошти, то у вересні зможемо взяти участь у чемпіонаті Європи в Герсек-Нові (Сербія та Чорногорія).
