У редакцію “Волині” навідався знайомий підприємець з Каменя-Каширського і попросив привернути увагу громадськості і влади до подій, якими вже кілька місяців переймаються місцеві жителі. Якщо, мовляв, торік тут був відгомін помаранчевої революції, то тепер у містечку назріває торговий бунт і спричинила його міська влада...
Олександр НАГОРНИЙ
У редакцію “Волині” навідався знайомий підприємець з Каменя-Каширського і попросив привернути увагу громадськості і влади до подій, якими вже кілька місяців переймаються місцеві жителі. Якщо, мовляв, торік тут був відгомін помаранчевої революції, то тепер у містечку назріває торговий бунт і спричинила його міська влада.
Усе було б шито-крито, якби не депутатський запит депутата районної ради від міста Василя Бондара, адресований міському голові Василеві Каширцю. 14 травня через районну газету Василь Бондар запитував: “Чи справді міський парк забудують ларками?”. Він стверджував, що це не передбачено планом генеральної забудови міста, а, окрім того, це не сприймають підприємці, які мають ларки у законному місці — на центральному ринку. 28 травня в районці з’явилася відповідь міського голови Василя Каширця, яку згодом депутат на сторінках газети назвав “нісенітницею”, хоча її можна було б назвати і хамською відпискою чиновника. Але питання, яке хвилювало мешканців міста, особливо підприємців, що мають досить різні інтереси, наче шило з мішка, вискочило і зчинилася буча. Останні відомості такі: біля адміністративного будинку частина підприємливих жителів, які давно невдоволені міською владою, поставили два намети і оголосили “безстроковий протестний мітинг”. Тим часом в редакцію “Волині” надійшла копія звернення інших підприємців у районну газету “Полісся”, які виступають за побудову торгового благоустроєного павільйону “Пасаж”, бо “місць на центральному ринку немає та й умови для торгівлі і споживачів вкрай погані”. Вони пишуть, що створили кооператив і за власні гроші хочуть будувати торговий центр, міськвиконком іде їм назустріч, а багатші підприємці, які мають декілька ларків на ринку, чинять супротив. Напевне, цікавим для загалу є останній абзац листа: “І не потрібно людям замилювати очі за ваші “переживання” за благоустрій, за парк, адже до цього часу ніхто, крім тої ж міської ради, райдержадміністрації і пальцем не ворухнув, не дав ні копійки на його благоустрій”. Так вважають підприємці, що підписалися: Кузьмич С. В., Кереб О. В., Мотлюк Л. З., Дем’янчук Н. П., Северенюк Т. В., Шкрабалюк Ш. Л., Придатко І. А., Дейнека В. Г., Лисов В. В., Токарчук І. В. І насамкінець відбулася ще одна подія — Камінь-Каширська райдержадміністрація за допомогою анкети вирішила провести опитування населення району і міста, чи вони згодні на можливе будівництво сучасного торговельного центру типу “Пасаж” в парковій зоні міста (підкреслення наше — О. Н.), а також просить оцінити якість торгівлі в місті. Що ж відбувається в місті, яке, на відміну від деяких інших райцентрів, має газ, каналізацію, водогін? І в той же час, за словами тих мешканців, з ким доводилося зустрічатися, тут найгірший центральний ринок і парк. Мабуть, так воно і є. Це при тому, що, як кажуть, підприємців у Камені-Каширському зареєстровано більше, ніж в Любешові і Ратному разом узятих — четверте місце серед міст і селищ. Це великий невикористаний потенціал. Про парк, який розміщений в центрі міста і біля якого є табличка від 1968 року про те, що буде посаджено 100 дубів на честь народження Леніна (скільки насправді — не відомо, бо їх немає), у начальства мова коротка: в 1997 році пронісся ураган і більшість дерев повалило і їх вирізали. Грошей на відновлення зелених насаджень та благоустрій немає. Тепер це місце схоже на облогуючу колгоспну землю, де пасуться кози та корови, і яку подекуди самовільно захопили і там побудувалися кмітливі городяни. Чиновники кажуть: треба мільйони доларів на розбудову своєї “Софіївки” (16 гектарів), а це не по кишені. Словом, легше всього відмахнутися — не до парку, мовляв, тепер. Складніше з ринком. Площа території центрального ринку цілком дає можливість облаштувати тут пристойні торговельні ряди — земля ще й зайва. Але тут панує безлад — промислові і продовольчі кіоски впереміш, подекуди болото та запустіння. Тільки тепер, коли громадськість незадоволено загомоніла, райспоживспілка (ринок належить міському споживчому товариству) планує прокласти між контейнерами якусь бруківку, хоча, як повідомила старший контролер Тамара Тороканець, за розміщення кожного і надані послуги сплачується 76 гривень. Невже протягом багатьох років не можна було навести елементарний порядок? Адже половина грошей надходить в касу споживчого товариства. Кілька років тому міськрада, як водиться, прийняла рішення про заборону на вулицях стихійної торгівлі, але все одно продавці помідорів, зернят, всякого краму освоюють тротуари. Їх розумієш — товар треба пропонувати. Тут-таки, за кінотеатром, невикористана земля, яку за погодженням з владою цілком реально можна було б благоустроїти і використати під криті ряди ринку. На цій вулиці Шевченка в базарні дні скупчується стільки транспорту, наче це справжній Сорочинський ярмарок. А недавно розібрали аварійну арку при вході в парк. Уже зараз “гуманітарку” продають на його центральній алеї. Далі – більше. Рішення в міськраді само собою визріло: з парку все одно толку не буде, то давайте при його вході з протилежного боку, де розміщено старий ринок, спорудимо альтернативний — щось на зразок “Пасажу”. Як повідомляв Василь Каширець, хочемо “влаштувати гарний, дійсно міський ринок, з перекриттям і належним благоустроєм”. Ось тільки що за цим криється? Тут перетнулися інтереси різних груп населення міста. Підприємці, які торгують на нинішньому центральному ринку, збунтувалися, бо аж ніяк не зацікавлені в появі через дорогу конкурентів, де буде і світліше, і затишніше, і зручніше споживачеві. До речі, невдоволені не всі “риночники”: кажуть, впливовіші, “ближчі до міськради” уже внесли гроші і їм розпланували місця, зварено конструкції, які готові для встановлення в парковій зоні. І фактично група ображених бізнесменів відстоює свої інтереси, прикриваючись благородною ідеєю захисту парку. Це всі розуміють. Ті, що вже “забили” за собою місця в парковій зоні, виступають з не менш благородною ідеєю: “Ми хочемо за власні кошти побудувати такий торговий заклад, як в Ратному, Ковелі, Луцьку. Це також спонукає задуматись і підприємців на центральному ринку, щоб благоустроїти свої місця для кращого обслуговування населення”. Про облаштування парку — ні слова. Певне, хай цим займаються наступні покоління. І, нарешті, є думка, яку гаряче обстоюють, як видно з розповіді підприємця Віталія Суса, люди, яким не байдужа краса міста. Ось що він каже: — Я пам’ятаю, як хлопчиком мріяв тут покататися на каруселях, побувати на спортивних майданчиках, посидіти біля ставка серед зелені. Тут діяв танцмайданчик, були прокладені доріжки. Я пропонував відновити втрачене, склав приблизний план благоустрою, знайшов однодумців, які згодні підтримати ідею фінансово. То хто, як не міська рада, повинна організувати підприємців і використати наші можливості? Адже, окрім барів, у місті нічого немає. Люди не мають місця для відпочинку. Для підтримки бізнесменів небагато треба: наприклад, надати у безстрокову оренду землю під дитячі кафе в парку, атракціони тощо. Але ми ніколи не погодимося вкладати гроші в благоустрій, якщо при вході в парк стоятимуть торгові ряди. Перший заступник голови райдержадміністрації Сергій Віруцький точно висловився щодо нездорової атмосфери, яка склалася в місті: — Все робилося без вивчення суспільної думки, без підготовки технічної документації — з благословення міського голови. Продаж землі, відчуження земельних ділянок у вигідних місцях — це має робитися на основі відкритості і прозорості, а не так, як до цього діяла міська влада. У Сергія Віруцького є свої міркування як заінтересованого жителя міста: — Якби ми відчужили від так званого парку два—три гектари, то могли б при наявності солідного інвестора там, де проходить центральна алея, звести торговий павільйон. Це повинна бути цілком ізольована споруда, де були б вирішені питання прибирання сміття, підведено комунікації, по обидва боки виникла б інфраструктура. А на 10 гектарах можна було б створити нормальний парк. Але це треба робити цивілізовано. Звісно, городянам і його депутатам вирішувати назрілі питання, які міській владі давно слід було винести на обговорення. Анкети теж не є вирішальним фактором: усе залежить, у чиї руки вони потраплять. Висловимо деякі міркування. Генеральний план забудови Каменя-Каширського, як і ряду інших міст, навіть Луцька, безнадійно застарів. На вироблення нового плану необхідні великі кошти. Зрозуміло, що влада не заглядає в майбутнє, аби хоч вижити та задовольнити сьогоднішні потреби. Пригадується, що порівняно недавно можна було спостерігати не без здивування, як торгують прямо перед адміністративним приміщенням (святе місце — колишній райком партії!). Головний санітарний лікар району Віктор Заїка висловився категорично: — Це не центральний ринок, а чиряк на болючому місці. Отже, альтернативний благоустроєний ринок, як це всюди буває, слід облаштувати, але, як це роблять в багатьох місцях, потрібно виносити його із захаращеного центру і не сприяти новому безладу. Адже тут навіть немає стоянки для автомобілів. І що б там не говорили, а відчахнути частину парку, це, вважай, його занапастити. Думається, якщо люди оберуть достойних керівників місцевих органів самоврядування, депутатів-патріотів (до речі, як сказали: тепер жодного підприємця немає в міськраді!), то новий міський голова не буде відповідати на запит таким чином, як Василь Каширець (цитуємо): “Нам здається, що у вас забагато вільного часу. Побільше займайтесь своєю безпосередньою роботою, а не грайтеся в гру “Що, де, коли?”, або постійного “Незнайку”. Треба дякувати підприємцям Віталію Сусу, Анатолію Свербі, Галині Мазур, які хочуть докласти своїх зусиль до благоустрою парку. Слід радіти, що депутат районної ради Василь Бондар виявляє громадську активність, застерігає від непрозорості дій, недержавного підходу. Віриться, що колись люди не мовчатимуть і дискутуватимуть не тільки на базарах, хто скільки кому дав за місце, хто не сплатив податків, а торгує, а й відкрито говоритимуть про ці болячки. Поки що, як нам здалося, цього в Камені-Каширському немає.
