Лобачівці: «Хочемо, батюшка, щоб ви були з нами. Хочемо в Православну Церкву України, щоб ви не ділили нас на тих, хто «за вас» і «проти вас», бо ми - одне село».
Лобачівська громада чекати Великодня не стала
Минулої неділі у селі Лобачівка Горохівського району проголосували на перехід у Православну церкву України
На збори збиралися під церквою. І хоча зібрання було призначено на 13 годину, Богослужіння і панахиди цього дня тривали дуже довго. Отож люди ще півтори години охоче розмовляли з пресою і розповідали, що «ця переломна подія в їхньому селі сталася завдяки майже 80-річній учительці-пенсіонерці Ользі Гаврилюк, яка разом із Ольгою Дроздовською протягом двох тижнів зібрала підписи, обійшовши всі сільські оселі». До слова, перед тим було скрупульозно складено список усіх приналежних до православної громади. Таких у ньому є 385 чоловік. У графі «за» поставили підписи 303 людей, серед 82-ох інших, зі слів лобачівця і знаного на Горохівщині лікаря Івана Рузака, котрому громада цього дня довірила місію головувати на зборах, є багато заробітчан за кордоном, чоловіків, які воюють на Донбасі. Ті, хто наразі вважає, що без ворожої Росії і МП віра українців не є гідною визнання, свої підписи у списках не ставили.
«Нам уже набридло слухати, як о. Михайло по кілька разів на службі молиться за Кіріла», «Ми хочемо чути Божу службу на рідній українській мові, бо вона є даною нам Богом і зрозумілою нам, нашим дітям», «Хочемо поминати Героїв Небесної Сотні, воїнів АТО і молитися за повернення живих додому», «Нас лише тоді буде поважати і визнає світ, коли ми будемо поважати одні одних і визнаємо себе», «Чому таку принципову позицію займає о. Михайло?» - чулося навколо.
«Нам уже набридло слухати, як о. Михайло по кілька разів на службі молиться за Кіріла», «Ми хочемо чути Божу службу на рідній українській мові, бо вона є даною нам Богом і зрозумілою нам, нашим дітям», «Хочемо поминати Героїв Небесної Сотні, воїнів АТО і молитися за повернення живих додому», «Нас лише тоді буде поважати і визнає світ, коли ми будемо поважати одні одних і визнаємо себе», «Чому таку принципову позицію займає о. Михайло?» - чулося навколо.
Вийти із храму панотця довелося просити кілька разів. Священик виголосив на сходах молитву, а потому нагадав, як протягом 28-ми років служби в Лобачівці він «радів і сумував зі всіма», дорікнув, що в жодну неділю не бачив стільки багато людей», назвав «той Томос простою бумагою, яка не має юридичної сили», чомусь здивувався словами: «Ніколи не думав, що ви збиретеся отут рішати судьбу нашої Свято-Троїцької церкви», запевнив, що вже знає, «що з ним хочуть зробити», казав іронічне «дякую» тим, хто пробував давати йому відверті запитання, пробачив усіх, «кого образив, чи хто тримає образу на нього», і вклякнув на коліна. А почувши відтак, що присутні не пристають на його пропозицію «почекати зі зборами і провести їх після Великодня», спитав: «Що ви хочете зі мною після зборів робити?»
На таке чудне запитання люди в один голос відповіли щиро: «Хочемо, батюшка, щоб ви були з нами. Хочемо в Православну Церкву України, щоб ви не ділили нас на тих, хто «за вас» і «проти вас», бо ми - одне село».
Як представник влади, людей закликав до поваги Лобачівський сільський голова Святослав Забуський. В якусь хвилину люди оплесками привітали священиків ПЦУ о. Володимира Курчина, о. Миколу Качмара і о. Сергія Петрощука, які, з їх слів, приїхали для того, «щоб доброзичливо дізнатися, «чи не зазнає о. Михайло Яворський якого морального утиску, попросити його бути зі своїми парафіянами і привітати більшість релігійної громади з її правильним рішенням».
На таке чудне запитання люди в один голос відповіли щиро: «Хочемо, батюшка, щоб ви були з нами. Хочемо в Православну Церкву України, щоб ви не ділили нас на тих, хто «за вас» і «проти вас», бо ми - одне село».
Віряни запросили до слова і екс-голову Горохівської райдержадміністрації, учасника АТО і волонтера, відомого історика і краєзнавця родом із Галичан Сергія Годлевського і з цікавістю слухали історичні факти про народження української релігії.
Отець Михайло Яворський тим часом закликав вірних УПЦ МП і йому зайти в церкву. З неї не виходив, доки Іван Рузак на вулиці вів збори, розповідав про Томос, проводив голосування.
У списку під церквою в день проведення зборів зареєструвалося 178 людей. Із них 176 проголосувало за перехід до Православної Церкви України, двоє - проти. На зборах було обрано ініціативну групу, яка продовжить процедуру переходу парафіяльної громади Свято-Троїцького храму с. Лобачівки до юрисдикції ПЦУ.
***
Минулої неділі розпорядження владики Луцького і Волинського Михаїла про перехід парафіяльної громади Свято-Дмитрівського храму с. Журавників в клір Православної Церкви України після Богослужіння урочисто зачитав Журавниківський сільський голова Віталій Сойко, а ініціативна група громада села адресувала щиру вдячність настоятелю храму о. Валентину Годуну, за те, що залишився вірним громаді і Україні.
Від неділі до неділі рішення бути в лоні ПЦУ прийняли жителі села Бистровиці. Скобелківський сільський голова Михайло Цуцман розповів, що на парафіяльних зборах за перехід проголосувало 106 мирян, двоє утрималося. Настоятель Свято-Преображенського храму о. Павло Арестович на зборах був відсутній.
У директора ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Шклиня Майї Долонської, яка очолювала ініціативну групу від прихожан храму святих Бориса і Гліба с. Шклиня, дізналася, що під час подвірного обходу було зібрано 523 підписи за перехід парафії з УПЦ МП до ПЦУ. У графі «за» підтвердили своє рішення 497осіб , «проти» - 21 , утрималося 5 людей. А на зборах минулої неділі за перехід у ПЦУ висловилося 109 шклинців, частина присутніх не голосували. Зі слів парафіян, настоятель храму о. Олександр Фідрін наразі побажав, щоб процес переходу проходив у законному руслі і закликав люд до єднання та діалогу.
