З такою сенсаційною заявою виступив на прес-конференції по закінченні міжнародного футбольного турніру пам’яті видатного тренера Валерія Лобановського головний наставник збірної України Олег Блохін. Емоційні слова тренера викликало запитання: чи з’явилася конкуренція в його команді?..
З такою сенсаційною заявою виступив на прес-конференції по закінченні міжнародного футбольного турніру пам’яті видатного тренера Валерія Лобановського головний наставник збірної України Олег Блохін. Емоційні слова тренера викликало запитання: чи з’явилася конкуренція в його команді?
— Де вона з’явилася? На якій позиції? Як не було у нас правого захисника, так і немає... Радченко на всі позиції, що зліва, що справа, що у воротах, що у центрі... Русола поставили у матчі з сербами грати “по гравцю”, відтак у майбутньому будемо знати, що його можна використовувати у цій ролі. Конкуренції немає: ті, хто грав раніше, ті грають і сьогодні... Конкуренція – це коли я у будь-який момент можу викликати повноцінну заміну з молодіжної збірної. А кого у ній брати? Ващуку, Реброву, Гусину – за 30, Шовковському, Шевченку, Федорову – по 30... Через рік у збірній України грати буде нікому! Якщо ми вийдемо до фінальної частини чемпіонату світу і добре там зіграємо, ветерани, можливо, вже закінчать свої виступи за національну команду... - А як ви дивитеся на виклик у перспективі Шевчука і Пуканича? - Якщо б Пуканича раніше відпустили з донецького “Шахтаря”, а не тримали на лаві запасних, все було б добре. Те ж саме можна сказати про Гая, який подавав надії на великі перспективи... Так, ввели ліміт на легіонерів, і тепер треба випускати клубам на поле трьох українців. Але ж команди виводять місцевих вихованців лише для того, щоб “виконати норму”. Це не вихід з ситуації. У “Шахтарі” грають Бєлік, Воробей, Тимощук... Якби Воробей не отримав травму, то ні Кулаков, ні Фомін, ні Шевчук, ні Свідерський навіть близько б не потрапили в “основу”. Так, ми зараз перебуваємо на першій позиції нашої відбіркової групи до чемпіонату світу в Німеччині, але ж варто дивитися у майбутнє. У такому стані національна команда України не може і не повинна знаходитися. Це абсурд! Збірна потрібна тільки мені, тренерам, федерації, гравцям та уболівальникам... Всім іншим вона не потрібна, я з цим зіштовхнувся... Ну ось приклад: Мірча Луческу (головний тренер “Шахтаря”) залишає Тимощука у Донецьку в той час, як клуб їздив до Чернігова на кубковий матч з “Десною” і говорить: “Ти не полетиш до Києва 12-ого серпня, а полетиш 13-ого або й 14-ого...”. Так навіщо Тимощук буде сидіти у Донецьку? Не грає ні за клуб, ні за збірну... Натомість я мав під час підготовки до меморіалу Валерія Лобановського 13 чоловік! З ними навіть спарингів не зіграєш... Можливо, мені баскетбольну збірну тренувати? Це там можна грати “5 на 5”... Наступного разу я відмовлюся тренувати національну команду, якщо до мене на збір знову відпустять лише 13 футболістів! Мені потрібний повноцінний процес підготовки...
КУБОК ЛОБАНОВСЬКОГО У ЗБІРНОЇ ПОЛЬЩІ Міжнародний турнір пам’яті видатного українського тренера зі світовим ім’ям Валерія Лобановського два роки поспіль збирав команди з пострадянського простору. І двічі поспіль цей турнір вигравало київське “Динамо”. Нинішнього ж року до Києва прибули національні збірні. Змагання, призовий фонд яких становив 200 тисяч американських доларів (100 тисяч, 60 тисяч і 40 тисяч відповідно золотому, срібному і бронзовому призерам), відкрила гра Польща—Сербія і Чорногорія. Цікаво, що в складах обох суперників виступали легіонери українського чемпіонату. У поляків — Левандовський, у сербів — Вукіч, Дуляй, Гавранчич. Збірна Польщі виграла з рахунком 3:2 і стала першим фіналістом меморіалу. Другий мав визначитись у поєдинку українців з командою Ізраїлю, яку, до речі, наші футболісти ще не перемагали (1:1 у 1993 році в Одесі і 0:1 наступного року в Хайфі). На жаль, і цього разу українські футболісти не порушили цієї традиції. Зустріч закінчилася внічию — 0:0, а післяматчеві пенальті для визначення фіналіста турніру краще виконали гості — 5:3. У матчі за третє місце зустрілись збірні України та Сербії і Чорногорії. У порівнянні зі складом, який тренер “синьо-жовтих” випустив зі стартових хвилин у грі проти Ізраїлю (у півфіналі), у середу в “основі” з’явилось відразу вісім нових футболістів. Серед них — воротар Максим Старцев, у нападі два Андрії — Шевченко і Воронін, а крім них — Олександр Рикун, Олег Шилаєв, Андрій Гусин, Олег Гусєв, Андрій Русол. У другому таймі на заміни вийшли Анатолій Тимощук, Сергій Назаренко, Олег Венглинський, Сергій Ребров. Останній і відкрив рахунок на 61-ій хвилині “більярдним” ударом у кут воріт. А на 70-ій хвилині Сергій Назаренко не менш ефектним ударом зі штрафного “поклав” м’яч у самісіньку “дев’ятку”. Перед фінальним свистком арбітра сербам вдалось забити “гол престижу”. А головну нагороду турніру виборола збірна Польщі, яка у фінальному матчі виграла у команди Ізраїлю — 3:2.
