Як підготуєш бджіл до зими, так вони й перезимують. Цього правила дотримується досвідчений пасічник із селища Затурці Локачинського району Віталій Ковальчук...
Євгенія СОМОВА
Як підготуєш бджіл до зими, так вони й перезимують. Цього правила дотримується досвідчений пасічник із селища Затурці Локачинського району Віталій Ковальчук.
-Від того, якими вийдуть бджоли із зими, у значній мірі залежить майбутній медозбір, — каже Віталій Несторович. — Якщо вони будуть ослабленими, то не варто сподіватися великого меду. Бджоли найбільше бояться сирості та голоду. Тож про зимівлю їх варто потурбуватися заздалегідь. Окремі пасічники перед настанням холодів перевозять вулики у пристосовані для цього сухі і теплі приміщення. Бджілки Віталія Несторовича зимують у садку, біля хати, в утеплених вуликах з подвійними стінками. На зиму пасічник вкриває їх ще й матами. Тож сирості там не буває і бджоли почувають себе добре. Аби мали вдосталь корму, пасічник залишає їм третину медозбору — 15 —20 кілограмів на сім’ю (5—7 кілограмів на вулик). Коли його менше, бджоли непокояться... і їдять активніше. Тож до весни може не вистачити. При великих кормових запасах економиться кілька кілограмів солодкого продукту і бджоли виходять із зимівлі енергійнішими, жвавішими. Цьогорічний сезон медозбору був для пасічника не дуже вдалим. Взяв значно менше солодкого продукту, ніж сподівався. З восьми вуликів викачав по відру меду, тоді як у кращі роки брав по півтора-два. — Весна була несприятлива для бджіл, плодові дерева нерясно цвіли. Тож ні грама меду не взяв із садів, — розповідає пасічник. — Та й вулики в цьому році не вивозив до лісу. Зараз бджілки збирають солодкий нектар із квітуючих трав, соняшника. Нещодавно пасічник ще качав так званий падевий мед — солодку масу, яку бджоли виробляють, збираючи виділення комах — падь. Донедавна вважав цей мед малоцінним. Думав, що не має лікувальних властивостей. А коли прочитав, що в Америці він у півтора-два рази дорожчий, ніж весняний, бо в ньому є всі необхідні людині вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, то змінив думку. Розмовляли з Віталієм Несторовичем на пасіці, у садку. Пригрівало усе ще ласкаве сонечко і мимо проносилися бджоли. — Не стійте перед льотком, — застеріг пасічник.— Бджоли — мирні істоти, але якщо стати на їх шляху і перешкодити льоту, — можуть покусати. Не люблять вони і запаху алкоголю чи парфумів. У розмові Віталій Несторович обмовився, що цим комахам варто давати воду — звичайну і підсолену. Для чого? Коли її немає, вони відвідують місця біля туалетів, тваринницьких ферм. У результаті пасічникам дістається забруднений мед, а маленькі трудівниці можуть захворіти сальмонельозом, гафніозом, полібактеріозом. Тож на пасіці треба мати дві поїлки — для чистої і підсоленої води. Про бджіл Віталій Несторович, фармацевт за фахом, може говорити годинами. Кохається в них змалку. Пасічником був його дід, батько, дядьки — мамині брати. Тож передали свою любов до маленьких трудівниць, досвід. Черпає знання про життя бджіл, їх хвороби Віталій Несторович і з книг та журналів. Він — найстаріший бджоляр у Затурцях. За порадами йдуть до нього пасічники-початківці. — Дехто з них вважає: «Поставлю вулик, пущу сім’ю — і буду мати мед», — каже чоловік. — А через деякий час телефонують до мене: «Біда, Несторовичу, бджоли гинуть, що робити?». Найчастіше хворіють бджілки варіатозом. Тож доводиться обробляти вулики хімічним препаратом «Віпін», аби не було втрат. Віталій Несторович тішиться, що в області створено об’єднання бджолярів-любителів, яке допомагатиме пасічникам-початківцям консультаціями, необхідною літературою. Адже бажаючих займатись бджільництвом сьогодні чимало, а досвідчених бджолярів, до котрих могли б звернутися за порадою, обмаль.
