"Земляче, як казала Вєрка-Сердючка - "по чуть-чуть"!".
Студенти факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки вчинили грандіозний бешкет у поїзді «Київ-Варшава» (фото)
Подорож «На перонах долі»/«Na peronach losu» вдалася щонайменше на всі 100!
На факультеті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відгриміло приголомшливе дійство.
Його призвідницею та ідейною натхненницею виступила доцентка кафедри слов’янської філології Ольга Яручик, сфера наукових інтересів якої перебуває якраз на перетині української та польської культур.
Його призвідницею та ідейною натхненницею виступила доцентка кафедри слов’янської філології Ольга Яручик, сфера наукових інтересів якої перебуває якраз на перетині української та польської культур.
За сценарним задумом, із залізничного вокзалу столиці України відправляється у рейс здавалося б звичайнісінький поїзд «Київ-Варшава». Проте буквально з перших хвилин подорожі у вагонах потягу починають розгортатися приголомшливо захопливі, а часом і бездонно драматичні події.
Та що там казати: з такими колоритними персонажами «на облавку» чогось іншого годі було й чекати!
Судіть самі:
Провідниці, увесь вигляд яких свідчить: панночки перебувають «в активному пошуку».
Підприємливий волинський семінарист, який ще до прийняття сану священика відкрив інтернет-магазин церковного начиння (щоправда, цього разу одне кадило в нього з торби таки поцупили!).
Добропорядна сімейна пара старосвітських українських контрабандистів, які за один рейс забезпечують добірним куривом чи не більшу половину варшавських поціновувачів тютюну.
Добропорядна сімейна пара старосвітських українських контрабандистів, які за один рейс забезпечують добірним куривом чи не більшу половину варшавських поціновувачів тютюну.
Полька-науковчиня, яка повертається з конференції у Києві (проте зовсім не проти невеличкого залізничного адюльтеру з тим самим обмотаним цигарками українським контрабандистом).
Абітурієнтки, які вперто штудіюють підручники дорогою до приймальних комісій польських вишів.
Тріо-заробітчанок, яким було обіцяно по 13 злотих за годину невтомної праці «на трускавках» – а задовольнитися довелося лише десятьма.
А ще: Monatik, в якому розбишацьке парубоцтво із 40-го кварталу Луцьку відразу впізнало «свого»; Олег Винник, якого просто у тамбурі покусала за ногу вбрана у весільну сукню і дуже пристрасна «Вовчиця»; злодійка (яка якраз і поцупила у семінариста кадило) і злодій (який привселюдно пообіцяв поцупити вподобану нею сукню в бутику на третьому поверсі луцького ЦУМу); мамця, що турботливо проводжає до Варшави свого 27-річного синочка-аспіранта, якого ще до відправлення поїзда мало не зваблює одна з провідниць…
Було багато бомбезного студентського гумору. Сила-силенна музики. Ціле море душевних пісень та пристрасних хореографічних постановок.
Ну і плюс дуже серйозні та драматичні підтексти з першого погляду здавалося б «легкого» дійства: АТО/ООС, любов до Батьківщини, смуток розлуки, зворотній бік того самого заробітчанства тощо…
Ну і плюс дуже серйозні та драматичні підтексти з першого погляду здавалося б «легкого» дійства: АТО/ООС, любов до Батьківщини, смуток розлуки, зворотній бік того самого заробітчанства тощо…
А також Вона – Дорога. Мудра і невблаганна, яка попри все веде нас уперед…
І, звичайно, – кохання, кохання, кохання… Бо де ж то воно бачено: щоб студентство у травні – та й без кохання?!
Факультет філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки вкотре довів: це не просто місце навчання – а справді креативний простір, в якому нікОли нІколи нудьгувати!
Одним словом, вийшло крутезно! Дві з половиною години промайнули неначе мить, а ось овації не змовкали хвилин з 15!
Факультет філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки вкотре довів: це не просто місце навчання – а справді креативний простір, в якому нікОли нІколи нудьгувати!
