Більшість людей, що потрапляли до полону, стверджують про випадки нелюдського поводження та катувань.
«Підвали» Донбасу. Жорстока правда про полон
Мережа «підвалів для полонених» створена незаконними збройними угрупованнями
Про це пише Радіо Свобода. У результаті моніторингу вдалося виявити різні типи створених бойовиками місць несвободи з найбільшою кількість полонених, зокрема:
Будівля Служби безпеки України (місто Донецьк, вулиця Щорса, 62) – понад 200 осіб;
Колишня військова частина № 3037 (місто Донецьк, вулиця Купріна, 1) – понад 190 осіб;
Завод «Ізоляція» (місто Донецьк, вулиця Світлого шляху, 3) – 190 осіб;
Ізолятор тимчасового утримання поряд із Південною автобусною станцією (місто Донецьк) – понад 400 осіб;
Будівля Служби безпеки України (місто Луганськ, вулиця Радянська, 79) – понад 200 осіб.
«Ми корилися кожному наказові, тому що нас постійно контролювали, а деякі сепаратисти завжди були з нами. Якщо ти не підкорявся, з тобою жорстоко поводилися, били», – пригадує один із колишніх полонених.
«Ми корилися кожному наказові, тому що нас постійно контролювали, а деякі сепаратисти завжди були з нами. Якщо ти не підкорявся, з тобою жорстоко поводилися, били», – пригадує один із колишніх полонених.
Умови утримання
Відповідно до свідчень очевидців, ті, хто потрапляв у полон, перебували в умовах, не пристосованих для тривалого перебування людей. Полонених утримували у затхлих приміщеннях, куди не мало доступу денне освітлення та свіже повітря. Найчастіше затримані опинялися «на підвалі», де спали на дерев’яних дошках, піддонах, ганчір’ї. Воду для пиття, як правило, приносили у пластикових пляшках з туалету. Ці ж ємності здебільшого слугували і для випорожнення, адже з камери в туалет випускали не тоді, коли просили, а за строгим графіком.
«У верхньому правому куті була дірка для комунікаційних ліній – єдина можлива щілина для вентиляції. Через неї ми чули побиття, як хтось кричав у підвалі поряд… Без світла. Ми були у постійній темряві», – розповідає очевидець.
Причини затримання:
порушення комендантської години, підозра у вживанні алкоголю або наркотиків;
політичні погляди та підозра у підтримці Збройних сил України або добровольчих батальйонів;
викрадання з метою отримання викупу;
належність до Збройних сил України або добровольчих батальйонів.
Більшість людей, що потрапляли до полону, стверджують про випадки нелюдського поводження та катувань.
«Вони били його весь час, б’ють, тягнуть… Вони зачинили двері, але там є щілина, тож все добре чутно. … Коли його тягли, він намагався щось сказати, а його все били, а він стогне, кричить, виє. Але це так жахливо, так страшно, коли ти чуєш, що комусь боляче, що не можу сказати, що гірше – коли били мене, чи коли били його», – з жахом пригадує свідок.
