Вдруге окупанти змусили його покинути рідну землю у 2014 році, коли Крим анексувала Росія. Але й сьогодні 75-річний Джемілєв не припиняє боротьби за свободу.
Мустафу Джемілєва заарештовували шість разів, він провів в ув’язненні 15 років
Історію життя цієї людини описав у книзі «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ» історик Володимир Вятрович
«Радянська влада депортувала 10 народів», — розповідає Мустафа Джемілєв — легендарний лідер боротьби за свободу кримських татар.
У травні 1944-го Мустафі було півроку. «Під ранок постукали у двері військові, дали на збори 15 хвилин. Батька не було вдома, лише мати і п’ятеро дітей. Вона кинулася нас збирати, але з речей схопилася лише за Коран. Солдат виявився людиною: «Що ви робите?! Перед вами довга дорога». Сам витягнув мішок борошна і вручив мамі».
Понад місяць дороги, голод та антисанітарія. І десятиліття життя в неволі.
«...Оточені колючим дротом і блокпостами… відсутні будь-які побутові умови: не було опалення, скла у вікнах. Кримських татар використовували як дешеву робочу силу», — згадує Джемілєв.
Упродовж кількох діб травня 1944 р. НКВД зігнав в залізничні вагони майже все татарське населення Криму. 67 ешелонів із 183 155 особами відправили в Узбекистан та інші віддалені місця СРСР. Весь народ звинуватили у співпраці з нацистами, хоч чимало киримли воювали у Червоній армії, її 8995 ветеранів теж депортували.
«...Оточені колючим дротом і блокпостами… відсутні будь-які побутові умови: не було опалення, скла у вікнах. Кримських татар використовували як дешеву робочу силу», — згадує Джемілєв.
У той час репресії розгорнулися і на Західній Україні.
«Уся сім’я в банді», — йшлося у документі про заслання 39-річної Килини Максимчук і її шістьох дітей. Найстаршій, Зіні, було 13 років, а близнюкам — два місяці. Чоловіка радянська влада вбила на початку 1944 р., щоб на похорони вийшли з лісу старші сини, які були в УПА. Килину відправили в Архангельську область саму. Дітей роздали — четверо зростали в Казахстані, Дніпропетровську (Дніпрі), Ленінграді (Санкт-Петербурзі).
Але Килина втекла і сама приєдналася до УПА. Чекісти наздогнали повстанку й убили лише через рік, коли вона йшла провідати двох дітей на Волині.
Понад десять років після Другої світової СРСР вів війну з визвольним рухом. Репресовано півмільйона українців. На Північ СРСР виселили 206 тисяч осіб, переважно — родичів повстанців.
Подорож у Сибір згадує Марія Друль-Бура: «Подвір’я тюрми було забите людьми, що мерзли під відкритим небом дві чи три доби. Ми поставили колисочку у кутку між стінами. Потім нас забрали у «тепліше» місце — в камери на першому поверсі». Після такого очікування починався маршрут до місця заслання.
За вказівкою Генерального прокурора СРСР члени ОУН і УПА та їхні родини мусили залишатися там довічно. Цю норму скасували лише 1964 р.
Депортацію кримців визнали незаконною у 1989 р. Відтоді їм було дозволено повернутися на батьківщину.
Мустафу Джемілєва заарештовували шість разів, він провів в ув’язненні 15 років. Вдруге окупанти змусили його покинути рідну землю у 2014 році, коли Крим анексувала Росія. Але й сьогодні 75-річний Джемілєв не припиняє боротьби за свободу.
Цей текст - частина нашого проекту «Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ»
Ви можете відвідати виставку щодня у будь який час на Хрещатику біля Головпошти, пише Волордимир Вятрович на сторінці у Фейсбуці.
