Їх було 33. В Україні з’явилися графіті загиблих на війні ультрас

На вулицях обласних центрів України з’явилися графіті з обличчями, прізвищами та позивними ультрас, які загинули на війні.

Ідея їхнього створення належить колишньому офіцеру ВМС України Артему Кисельову. Трафарети виготовив Руслан Яновський, а нанесли графіті на стіни фанатські організації з різних міст.

«Ідея виникла у мене, ще коли я служив, – розповів «Повернись живим» Артем. – Це таке собі «від своїх – своїм». Кожному «вибити» пам’ятник або перейменувати вулицю в його рідному місті – проблематично. А це – спосіб нагадати людям, що ці хлопці зробили для нас. У нас стояло питання: чи зможемо ми охопити всіх загиблих, адже це – величезна кількість людей. Тому саме був обраний вузький профіль – хлопці з околофутбольної руху. Всього у нас 33 портрети, 34-й хлопець з руху загинув на п’ятому році війни. Це – Смурфік (парамедик «Госпітальєрів» Микола Волков отримав кульове поранення в голову та помер у лікарні 15 квітня – прим. авт.)».

Масштабна акція відбулася 14 квітня. Одночасно представники ультрас провели її у декількох обласних центрах: Києві, Львові, Харкові, Миколаєві, Дніпрі, Маріуполі, Луцьку, Одесі, Черкасах. Графіті наносили у людних місцях, аби вони були помітні перехожим. За словами Артема Кисельова, важко підрахувати, скільки портретів вийшло в цілому. Наприклад, у Миколаєві їх зробили близько 300.

Ідея їхнього створення належить колишньому офіцеру ВМС України Артему Кисельову. Трафарети виготовив Руслан Яновський, а нанесли графіті на стіни фанатські організації з різних міст.

Сам Артем у русі ультрас з 2005 року. Під час анексії Криму військовий був помічником командира корабля, бачив окупацію півострова на власні очі і впевнений: аби події, які відбулися у Севастополі, не повторилися у інших містах України, необхідно висловлювати свою позицію та нагадувати людям, яку ціну ми платимо за незалежність.

«У Севастополі дуже мало людей виходили та висловлювали власну позицію. Й у тих виникали сутички з так званими козачками, військовими і цивільними. В одну з таких потрапив і я. 9 березня 2014 року мені треба було зайти у районну адміністрацію, біля неї як раз проходила акція на честь дня народження Тараса Шевченко. Почалася сутичка, мені розбили голову. Тоді я вперше відчув на собі російську пропаганду. Мене показали по «НТВ», сказали, що я приїхав до Криму з Тернополя, привіз зброю і наркотики, навмисно облився фарбою. Потім була анексія, наш корабель перший вийшов до Одеси у середині квітня. З тих пір я не бував у рідному Криму», – розповів Артем Кисельов.

Юлія Ворона