На крутих роздоріжжях епох, на перехресті шляхів торгових і ратних, у вигідній для оборони місцевості виникло місто, яке Нестор-літописець у “Повісті минулих літ” згадує під 1085 роком. Уже тоді Луцьк мав дерев’яну фортецю-дитинець і навколишні посади. У другій половині ХІІ століття, коли волинський князь Ізяслав Мстиславович ділив свої землі між синами, то столицею східно-волинського наділу вибрав друге за значенням місто після Володимира й віддав його наймолодшому синові Ярославу, якого згодом нарекли Луцьким... Вдячні нащадки не забули тих далеких аж до неймовірності подій і використали їх у сценарії театралізованого дійства, яке стало прологом до святкової сесії й вшанування кращих людей міста з нагоди його 920-ліття. І місце для урочистостей вибрали не випадкове — Луцький замок. Про початок святкової сесії сповістив постріл гармати, а рицар на коні доставив сюди прапор міста. Під врочистий перелив дзвонів міському голові Луцька Антонові Кривицькому було вручено послання від предків із побажанням кріпити й множити славу древнього міста. Його зусилля у різнобічному його розвої Президент відзначив Указом про нагородження орденом “За заслуги” ІІ ступеня, який Антону Федоровичу вручив голова облдержадміністрації Володимир Бондар. А за розбудову міста начальнику КП “Луцька дорожня пересувна механізована колона” В’ячеславу Суховершку було присвоєно звання “Заслужений будівельник України”. Миру, добра і злагоди побажав лучанам голова обласної ради Василь Дмитрук і вручив кращим почесні грамоти і подяки. Як і годиться на ювілеї, було багато гостей, які приїхали не з порожніми руками, а з подарунками і щирими вітаннями. Вони прозвучали із вуст мера Бреста Сергія Палашенка і голови об’єднання українців у Польщі (Ольштинське відділення) Степана Мігуса, від делегацій із Житомира, Комсомольська-на-Дніпрі і наймолодшого міста нашого краю — Нововолинська, від президента Замостя (Польща) Мартіна Замойського (потомка засновника міста у 16-ому коліні) й поважних гостей із Любліна, Ольштина, Торуня. Делегація Луцького району приїхала на свято із пишним короваєм із нового врожаю, а гостя із сусіднього Рівного викликала пожвавлення в аудиторії, зауваживши, що наші міста об’єднує дух суперництва й вони нагадують чоловіка й дружину, які, хоч і сперечаються, та жити один без одного не можуть. І не важливо, де після обіцяної адмінреформи буде центр, лиш би не в Житомирі, бо то таки далеченько... Від дипломатичного корпусу на святковій сесії виступили Генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Войцех Галонзка і Генеральний консул України в Білорусі Михайло Колядин. Боже благословення на місто та його мешканців закликали архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій, єпископ Волинський і Луцький УПЦ Київського патріархату Михаїл, ординарій Луцької дієцезії Римсько-католицької церкви єпископ Маркіян Трофим’як, ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Петро Влодек, який передав вітання від владики Ніфонта. Велика група лучан та трудові колективи були нагороджені подяками міської ради й спеціальними відзнаками із зображенням покровителя Луцька святого Миколая. Серед відзначених — почесні громадяни міста і його визволитель, ректор університету і двірник, водій тролейбуса і фотохудожник, керівники організацій життєзабезпечення і краєзнавці, приватні підприємці й директор великого заводу, — словом, усі, хто створює добру ауру Луцька, дбає про його економічну стабільність і духовний розквіт. Були “Многая літа” у виконанні державного академічного Волинського народного хору, велетенський торт вагою 14,5 кілограма від “Луцьккондитера”, якого вистачило всім бажаючим, шампанське і справжня атмосфера свята. Перелік культурно-мистецьких заходів з відзначення 920-ої річниці Луцька заледве умістився на чотирьох аркушах, тож навіть просто назвати їх на скупій газетній площі важкувато. І все ж, про деякі хочеться розповісти докладніше, бо вони — вже також історія нашого міста. До свого 920-ліття воно збагатилося новим музеєм — Музеєм книги, який відкрився на території Луцького замку. За це передусім маємо завдячувати нашому землякові, уродженцю с. Городне Любомльського району, а нині архієпископу Рівненському й Острозькому Варфоломію (в миру — Віктор Володимирович Ващук). Він передав у дар місту 273 книги стародруків, які й склали основу експозиції музею. Тож символічну стрічку перерізали міський голова Антон Кривицький і владика Варфоломій, який і зробив найперший запис у книзі відвідувачів, а також подарував ще один цікавий історичний документ — “Патерик Києво-Печерський”, перевиданий у Києві 2001 року. Одразу ж після відкриття під стінами нового музею відбулася презентація двох книг: “Луцьку 920” Володимира Денисюка та “Вулиці і майдани Луцька” Вальдемара П’ясецького і Феодосія Мандзюка, які були видрукувані у видавництві “Волинська обласна друкарня”. Перш ніж залишити гостинний Луцький замок, скажемо ще про кілька неординарних подій, які тут у ці дні відбулися. Це, зокрема, закриття Міжнародного пленеру юних художників “Луцьк-2005”, у якому взяли участь діти із Нової Загори (Болгарія), Бреста, Замостя, а також із Кривого Рогу, Львова, Вінниці, Тернополя, Харкова, Херсона, Чернігова і, звичайно ж, — Луцька. Головний приз і диплом пленеру поїхав до Кривого Рогу, його завоювала Олеся Шукалова, але всі учасники повезли додому незабутні спогади про тепло і гостинність древнього міста, яке святкувало свої уродини. Жодне місто України не може похвалитися Музеєм дзвонів, а Луцьк такий має. Тож і фестиваль дзвонарського мистецтва “Благовіст Волині”, на який з’їхалися дзвонарі з усієї України, — також дарунок ювілею. Як і лицарський турнір із показовими виступами товариства історичної реконструкції “Срібний вовк” зі Львова, суперфінал конкурсу краси “Княжна Лучеська”, персональна виставка виробів із металу Віктора Семенюка “Кузня Гефеста” та багато іншого. Два дні Луцьк співав, танцював, насолоджувався атмосферою свята, милувався і не тільки виставкою-продажем робіт майстрів декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва, що розташувалася навпроти університету. Хіба можна було пройти мимо диво-рушника заслуженого майстра народної творчості України Марії Чорної із с. Замшани Ратнівського району із символічною назвою “Нас багато, нас не подолати”. А гердани та інші вироби з бісеру майстрів із Львівського обласного центру народної творчості й культурно-освітньої роботи, а дивовижні розписи по дереву гості із Рівного Людмили Пікіної, а прекрасна димлена кераміка гончара Валерія Ленартовича із с. Гаразджа Луцького району! Довелося побачити, як на вулиці Лесі Українки, затамувавши подих, глядачі спостерігали за таїнством народження глиняного горщика з-під рук гончара Василя Курилюка із с. Дубечного, що у Старовижівському районі. Звісно ж, авторові цих рядків фізично не вдалося побувати геть на всіх імпрезах, адже проходили вони не лише на центральних майданах, як-от театралізоване вуличне дійство з участю фольклорних колективів Волині “Ой заграйте, музиченьки”. Розважалися, співали й танцювали ще й у парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, у мікрорайонах Теремно, Вересневе, на майдані біля Палацу урочистих подій... А завершилися урочистості великим святковим феєрверком. Повертаючись до творчих буднів, лучани ще довго будуть згадувати неповторні миттєвості свята, несподівані зустрічі з цікавими й дуже цікавими людьми і багато-багато пісень, музики, запальних танців, за що хочеться подякувати усім-усім гостям, учасникам і організаторам святкових дійств.
