Отримав осколкове поранення голови, а вже через 25 днів знову був на передовій

 Для Юрія позиції, на яких він зараз разом із побратимами боронить Україну від російсько-окупаційної мерзоти, вже давно знайомі. Перше знайомство з ними в нього відбулося ще в кривавому 2014, тільки тоді ці позиції були недосяжними… 
- Зараз ми стоїмо на колишніх ворожих позиціях, - каже Юрій, неговіркий і серйозний. - Коли вперше потрапив сюди після багаторічної перерви, був приємно вражений тим, наскільки українська армія просунулася вперед! Пам’ятаю ці позиції ще з початку війни, щоправда, спостерігав за ними і за ворогом тоді тільки здалеку… 

Фронтова історія нашого побратима розпочалася фактично з перших днів війни в одному з добровольчих батальйонів.

Фронтова історія нашого побратима розпочалася фактично з перших днів війни в одному з добровольчих батальйонів. 1 листопада 2014, розповідає боєць, якого не так і просто розпитати про щось особисте, він отримав осколкове поранення голови, а вже через 25 днів знову був на передовій… Каже, не міг інакше, знав, що потрібен там, де «гаряче». 
У нашій 14 окремій механізованій бригаді Юрій служить 3 роки. Нині, розповідає, ситуація на займаних ним із побратимами позиціях непроста, втім, стабільна і контрольована. 
- Ворог відкриває вогонь і вдень, і вночі. Постійно збільшує калібри. Якщо є загроза життю та здоров’ю когось із наших, отримує по зубах, і на деякий час замовкає. Он там, бачите, у них «Утес», і скоріш за все, не один, - вглядається Юрій у позиції противника через бінокль. – Вірю, що незабаром і ці позиції будуть нашими. Заберемо наш Луганськ і наш Донецьк, а згодом повернемо собі і український Крим! Знаю, що зможемо! Все буде – Україна! І Перемога – за нами!