Традиції горян, високий від діда-прадіда фаховий рівень у цій справі ще зберігають вівчарство як галузь у тваринницькому товарному виробництві.
Фермери просять врятувати вівчарство в Україні
Регіональні організації Аграрного союзу України звернулися до Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати-Україна», до якої входять Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Чернівецька області, з проханням порушити відповідні питання в парламенті та прийняти закон про розвиток вівчарства в гірських районах Карпат
Про це повідомляє Агроньюз з посиланням на «Голос України».
Раніше поголів’я овець і кіз в Україні становило 10 млн голів. Рентабельність галузі підтримувалась за рахунок відносно високих цін на вовну, її потреб для виробництва в легкій промисловості. З переходом на ринкові умови в АПК поголів’я овець скоротилося вдев’ятеро. Колись великотоварна галузь перетворилася на дрібнотоварну і налічує 1 млн 100 тис. голів. У господарствах із поголів’ям більш як 500 голів нині їх 172,5 тис.
Така ситуація зумовлена низкою чинників. Так, за роки незалежності знизились ціни на вовну, а ткацький комбінат у Чернігівській області припинив приймати цю сировину. Вести рентабельно вівчарство можна б і за рахунок покращення годівлі молодняку на м’ясо, посприяли б бюджетні дотації на корми. Вівчарство в зоні Карпат розвивається століттями.
Без державного втручання складно підтримувати позитивну рентабельність вівчарства — через надмірну вартість кормів і низькі ціни реалізації виробленої продукції.
«Тут є справді чудові люди, котрі знають і вміють професійно вести цю галузь. Що надихає їх майже півроку проводити на випасанні отар, далеко від сім’ї, терпіти несприятливі погодні умови з майже ненормованим робочим днем. Традиції горян, високий від діда-прадіда фаховий рівень у цій справі ще зберігають вівчарство як галузь у тваринницькому товарному виробництві. Вони, хай і в незначних обсягах, продовжують забезпечувати зростаючий з кожним роком попит на бринзю, сир, масло й вурду», — йдеться в повідомленні.
За словами експертів, без державного втручання складно підтримувати позитивну рентабельність вівчарства — через надмірну вартість кормів і низькі ціни реалізації виробленої продукції. Вирішення цих проблем призвело б до зростання поголів’я овець і, відповідно, створення робочих місць у депресивних гірських районах, а також до наповнення місцевих бюджетів.
