В Охлопові віряни вклонилися чудотворній іконі «Не ридай за мною, Мамо» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.67 € 27.27
В Охлопові  віряни вклонилися чудотворній іконі «Не ридай за мною, Мамо»

У День Десятої П’ятниці в Охлопові

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

В Охлопові віряни вклонилися чудотворній іконі «Не ридай за мною, Мамо»

Свято-Миколаївський храм в Охлопові нагадує людям про Господню велич із найвищої в селі мальовничої висоти. Церква була збудована в 1638-му році і є на Горохівщині найдревнішою пам’яткою архітектури. Сучасники з гордістю переповідають легенди, якими сповита ця Божа обитель, і свято бережуть даровану їм Творцем святиню - чудотворну ікону «Не ридай за мною, Мамо». Сяйво її благодаті відчувають повсякчас із вівтаря, а раз у рік, в свято Десятої П’ятниці після Великодня, торкаються до образу вустами, припадають перед ним навколішки, подумки просять у Заступниці мирських радостей

У  настоятеля Свято-Миколаївського храму о. Михайла Кулинича дізналася, що на іконі є зовсім невеликий текст, який розповідає, що вона була  написана в році 1971-му художником Міхеєм Косткевичем. Із глибини віків жителі довколишньої округи повагом передавали нащадкам оповіді про те, як колись Охлопів славився центром православ’я, утримуючи велику церковну-приходську школу, а ікону «Не ридай за мною, Мамо», кажуть, Боголюби принесли з Почаєвської Успенської лаври на руках у супроводі тисяч мирян. Відтоді в село на прощу люди йшли звідусіль, торговці приїжджали за кілька днів раніше, щоб зайняти вигідне місце з крамом, а діти були чемними, заслуговуючи дозвіл побувати на велелюдному престольному празнику й ринку. Шануючи храмовим святом  Миколая, не наважувалися працювати і в будний  після Пасхи  День Десятої П’ятниці.

 

 Відомий на Волині лікар-анестезіолог Володимир Мельник дорожить цим селом - своєю батьківщиною. У нього дізналася, що про це улюблене місце паломництва ще в 40-их роках минулого століття в Сполучених Штатах Америки розмовляли українські емігранти. Такі й інші факти про чудодійність образу  панові Володимиру  переповідав його батько Євген, якого, в селі величали «наш Федорович». Цю  честь у людей заслужив любов’ю й ділом, якщо потрібно було відстояти Україну, рідну мову, віру. Ще в році 1997-му привіз у село статут для утвердження Української Православної Церкви Київського Патріархату, проте викорінити московський дух тоді  не вдалося. Зробили це охлопівці цьогоріч навесні,  а відтак, кажуть,  здивувалися, бо не знайшли жодних документів із підтвердженням, що їх церква була приналежною до МП. Натомість жителі цієї місцини дорожать ще однією легендою, яку віки повінчали з їхнім древнім храмом: у ньому, начебто, перед Берестецькою битвою сповідався Богдан Хмельницький. Місцяни з гордістю показують приїжджим місце, біля якого гетьман припинав свого коня, Щоправда ту півтораметрову в «талії» липу кілька років зрізали в віці літ трьохсот, проте з коріння гілля розрослося знову, наче спомин про історичну мить.

 Відтоді в село на прощу люди йшли звідусіль, торговці приїжджали за кілька днів раніше, щоб зайняти вигідне місце з крамом, а діти були чемними, заслуговуючи дозвіл побувати на велелюдному престольному празнику й ринку.

… Цьогоріч Десята П’ятниця теж запам’ятається великим храмовим святом. У церкві було гарно, як у віночку, від барвистих блуз і вишитих празникових сорочок, від приязних усмішок прихожан та їх гостей. Священики служили водосвятний молебень на церковному подвір’ї  біля поклонного Хреста, святкову Божественну Літургію - у храмі. Її очолив декан Горохівського деканату, настоятель Свято-Вознесенського храму м. Горохова о.Андрій Сидор. Змістовною була проповідь про могутність заступництва Божої Матері, яку промовив настоятель храму Свято-Анно-Зачатіївського храму с.Підбереззя о. Василь Ревага, щирими  - вітальні слова для людей о.Андрія Сидора, настоятеля Свято-Миколаївського храму с.Охлопова -  о.Михайла Кулинича.

 

 Сонечко усміхалося велюдній хресній ході навколо церкви, ніжно торкалося промінням до лику святої на іконі «Не плач за мною, Мамо». Настоятель храму Преображення Господнього села Квасова о. Вадим Колесник окропив люд освяченою водицею. В ці миті торжества неба на землі милозвучно, як ніколи, співали церковні дзвони й були схожими на соловейкові голоси півчих церковного хору.

Гостинні юні  господарі піднесли на вишитому рушникові хліб для священнослужителів. Духовним наставникам гарними віршами подякували учні місцевої школи Наталія Новосад, Андріана Новосад, Катерина Войтюк, Ксенія Федина, Христина Кушнір, Юрій Ліщук, Павло Новосад, Михайло Гав’янець, Сергій Ониськів, Андрій Булавка. Хист декламаторської щирості в діточок розцвітає завдяки вчительц і початкових класів і дяку Світлані Новосад. Усі разом співали «Многії літа», а кожен  вдячно вклонився древній святині за благодатний день.

 

 Леся ВЛАШИНЕЦЬ