Зовсім недавно у рубриці була замітка студента факультету журналістики Луцького гуманітарного університету Романа Гнатюка «Аварія за 10 метрів до пішохідного переходу». Наступного дня зателефонувала наша читачка й повідомила сумну новину: «На жаль, життя інваліда війни, який переходив дорогу за десять метрів до пішохідного переходу і потрапив в аварію, лікарі не врятували. Його похоронили»...
Зовсім недавно у рубриці була замітка студента факультету журналістики Луцького гуманітарного університету Романа Гнатюка «Аварія за 10 метрів до пішохідного переходу». Наступного дня зателефонувала наша читачка й повідомила сумну новину: «На жаль, життя інваліда війни, який переходив дорогу за десять метрів до пішохідного переходу і потрапив в аварію, лікарі не врятували. Його похоронили». Подискутували про водіїв-лихачів, та зійшлися на тому, що усі ми мусимо бути в нашому швидкоплинному житті обачними і обережними. Підтвердженням цьому став ще один телефонний дзвінок від нашого читача Івана Герасимчука із села Лаврів Луцького району. Їхали гості підводою з храмового празника із сусіднього села Радомишля. Читач стверджує, що за віжками був його непитущий зять — навіть на празнику не прихилився до чарки. А дорогою надвечір в підводу, що їхала без розпізнавальних знаків, врізалась легкова автомашина. Внаслідок аварії пасажири воза отримали важкі тілесні ушкодження. Хто має відповідати? Важко сказати. Порадив читачеві звернутися до районного прокурора. Та у житті трапляються ситуації, коли ніякий прокурор не допоможе. Зараз пішли осінні храмові празники. Звісно, за стіл без чарки ніхто не сідає. А потім бувають пригоди. Будьмо розсудливими і на празниках, і поза ними.
