Наша газета 9 серпня нинішнього року друкувала матеріал "Багатодітне село без школи". Приводом до нього став лист жителів Рованців, звернення боратинського сільського голови Сергія Яручика, депутата сільської ради, жителя села Рованці Володимира Марчука. До речі, у селі 450 дітей, різних за віком, а в селі немає ні дитячого садочка, ні школи...
Анастасія ФІЛАТЕНКО
Наша газета 9 серпня нинішнього року друкувала матеріал "Багатодітне село без школи". Приводом до нього став лист жителів Рованців, звернення боратинського сільського голови Сергія Яручика, депутата сільської ради, жителя села Рованці Володимира Марчука. До речі, у селі 450 дітей, різних за віком, а в селі немає ні дитячого садочка, ні школи.
У першу чергу матері (а під зверненням збудувати садок і школу 159 підписів) просять і обласну, і місцеву влади посприяти цьому будівництву. Вони самі зібрали певні кошти, будівництво розпочате. Про школу у Рованцях добре знають голова облдержадміністрації Володимир Бондар, який, розповідали, не раз був на будові, голова Луцької райдержадміністрації Богдан Прус, його заступник Леонід Карабан, голова районної ради Юрій Сургент. При зустрічі Леонід Карабан розповів про те, як райдержадміністрація допомагає у спорудженні школи, і запевнив: навіть якщо трапиться так, що з обласного бюджету не дадуть 200 тисяч обіцяних гривень для того, аби накрити вже зведені стіни дитячого садочка, у районі ці кошти вишукають. А далі будуть поступово займатися іншими роботами на будові, сподіваються, ясна річ, і на допомогу вищих державних інституцій. Адже району не під силу виділити на спорудження школи в Рованцях близько 10 мільйонів гривень. Зрозуміло, що непросто з будівництвом школи в Рованцях. Але втішало у деякій мірі те, що на різних рівнях місцевим жителям, депутату Володимиру Марчуку, який, можна сказати, є генератором ідеї спорудження школи, обіцяли не лише сприяння, а й фінансову підтримку. Цими днями до редакції знову завітав Володимир Марчук разом із боратинським сільським головою Сергієм Яручиком. Вони розповіли, що хоч Луцька ПМК-20, яку очолює Василь Калуш, вже розпочала закладання фундаментів під майбутню школу, яка буде споруджена у комплексі з дитсадком, обіцяних грошей поки що не одержали ні гривні. І це в той час, коли у кабінеті голови облдержадміністрації Володимира Бондара, у присутності вищеназваних осіб, депутата районної ради Юрія Цейка, Наталії Снітко, жительки Рованців, яка має 16 дітей, голова райдержадміністрації Богдан Прус запевнив, що до 10 жовтня буде виділено на спорудження школи 400 тисяч гривень. Як сказав при зустрічі керівник Луцької ПМК-20 Василь Калуш, будівельникам досі не заплатили за частково збудоване приміщення дитсадка 74 тисячі гривень, за фундаменти — теж досі не заплачено ні копійки, а це не менше 30 тисяч. Має район борги й за інші будови, які зводили ці ж люди. Василь Калуш бідкається, що треба платити і за матеріали, і заробітну плату будівельникам, а немає чим. А от Богдан Прус був налаштований оптимістично. Під час нашої телефонної розмови він заявив, що ніякої проблеми немає і обіцяні 400 тисяч гривень будівельники Василя Калуша одержать. Але ж метеорологи пророкують не дуже сприятливу погоду. Час вже такий надворі, як самі бачимо. І той же таки Василь Калуш каже, що навіть коли у грудні і дадуть будівельникам обіцяні 400 тисяч, то перш за все треба буде розрахуватися з людьми, з боргами, а решту, якщо використовувати, то вже зовсім не те, як це можна було б за сприятливої погоди. Тим часом ні сільський голова, ні депутати сільради, ні батьки, як то кажуть, не дрімають. Вони занесли листи до народного депутата України Євгена Кирильчука — і від батьків з сотнями підписів, і від райдержадміністрації та районної ради — з проханням включити будівництво цієї школи та вкрай необхідних об’єктів у районі до державного бюджету на наступний рік і виділити на ці потреби сім мільйонів гривень. Як би позитивно не складалася ситуація в районі, ясно одне: без фінансової допомоги з боку держави справу з будівництвом школи у Рованцях не вирішити. Як і те, що школа у цьому селі потрібна. З цього, очевидно, і треба виходити, а не «годувати» людей обіцянками. Пора, мабуть, керівникам і району, і області конкретно розібратись у ситуації і, добре зваживши всі можливості, заручившись конкретною допомогою владних структур різних рівнів, сказати людям, насамперед багатодітним матерям з Рованців, коли у селі буде школа. І якщо її не можна звести, наприклад, у наступному році, то так треба й сказати, і врешті-решт визначитися з конкретними строками. Певно, так було б справедливіше і чесніше, аніж обіцяти людям журавля в небі.
