Ця красуня-церква виросла на сільському пагорбі ще у 1783 році. Над нею прошуміли не лише історичні вітри більш як двох сторіч. Зазнала вона руйнації і від рук людських, і від природної стихії. Храм Благовіщення Богородиці у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району радянська влада закрила у 1960 році. Пам’ятаю, як ми, сільські першачки, з острахом дивилися на забиті дошками церковні вікна, щодня проходячи повз закриту церкву до школи...
Ця красуня-церква виросла на сільському пагорбі ще у 1783 році. Над нею прошуміли не лише історичні вітри більш як двох сторіч. Зазнала вона руйнації і від рук людських, і від природної стихії. Храм Благовіщення Богородиці у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району радянська влада закрила у 1960 році. Пам’ятаю, як ми, сільські першачки, з острахом дивилися на забиті дошками церковні вікна, щодня проходячи повз закриту церкву до школи. Та найзатятіші мої земляки все одно не забули дороги до Бога, хоч святити паску тепер доводилося аж у Камені-Каширському, де діяла лишень одна церква. І діток хрестили, і на всі свята ходили сюди. А на початку 80-х у селі почався збір підписів за відкриття нашої церкви. Посланці сільської громади почали їздити до Києва та Москви. Мою маму та ще кількох жіночок-колгоспниць, чиї діти навчалися у вузах, почали викликати у сільраду, де з ними проводив “виховну роботу” один із районних керівників, який працює у районі й нині. Він змушував їх забрати свої підписи під клопотанням. Особливо діставалося моїй мамі, дочка якої закінчувала факультет журналістики Київського держуніверситету. — Це ж такий факультет, а ви знаєте, що ваша дочка його може не закінчити... — залякував він. Мама, царство їй Небесне, була незворушною: «У нас діти за батьків не відповідають. А якщо за церкву в Сибір пошлете — то вже поїду!» Факультет я закінчила, а в 1983 році, ще навіть не в горбачовську відлигу, наша церква, одна з небагатьох в області, таки була відкрита. Це була велика перемога моїх земляків, за яку, кажуть, дехто в Луцьку поплатився партійними посадами. За погану атеїстичну роботу. І ось уже двадцять літ дзвони Свято-Благовіщенської церкви кличуть людей на службу Божу. У 1997 році церква зазнала нищівного удару, коли над районом пронісся небувалої сили ураган. Церковні куполи були зірвані і знайшли їх аж за селом. Дякуючи допомозі держави та громади, храм залікував свої рани. І зараз він готується до свого 220-річчя. Підтримувати таку велику церкву у належному стані сільській громаді непросто. Тим більше, що основна частина парафіян — це пенсіонери. До храмового свята, яке святкують у Раків Лісі 10 листопада, у день святої Параскеви, церкву хочуть перефарбувати, але не вистачає на це коштів. А тому церковна громада звертається до земляків-волинян з проханням допомогти коштами. Для цього відкрито розрахунковий рахунок 260043403 МФО 303569, код 21737147 ВОД, АППБ «Аваль» Камінь-Каширське відділення. Просимо підприємців та всіх, кому не байдужа ця богоугодна справа, допомогти хто чим може. Ніна РОМАНЮК.
