Діти стають заручниками ЗНО і жертвами відеоблогів

Психолог Віра Романова розповіла «КРАПЦІ», чому діти стають заручниками ЗНО, як пов’язані невміння казати «ні» та статистика злочинів, що можна назвати катастрофою в Новій українській школі (НУШ) та чому прийняття законів про булінг проблему не вирішить.

Наша система така, що школярі практично в першому класі обирають професію. Діти йдуть у спеціалізовані гімназії, класи, потім готуються до ЗНО й вибирають факультет, який з ним пов’язаний. Вони є заручниками ситуації. У підлітків немає маневру, щоб вибрати іншу професію: за короткий термін підготуватися до ЗНО з інших предметів неможливо. При цьому світ швидко змінюється, і передбачити, як зміняться спеціальності, неможливо.

Інша проблема в тому, що в сучасному світі знання відходять на другий план, важливіше мислення, внутрішні компетенції. Усе вже написано у «Вікіпедії», усе можна знайти в «Гуглі». Але батьки цього не розуміють і вимагають вчити уроки, отримувати добрі оцінки.

Дорослі занадто вимогливі до дітей, а вчителі недопрацьовують. НУШ – це катастрофа. Проблема не в тому, що ми взяли польську шкільну програму, яка «погано лежала», і почали її використовувати. Справа в тому, що тепер діти сидять не обличчям до вчителя, а в колах по четверо. Але я не чула, щоб хтось провів навчання для вчителів і розповів їм, як працювати, коли вони бачать не лише очі, але й потилиці дітей. Робота з колом дуже складне специфічне завдання навіть для досвідченого фахівця. Про це ніхто не подумав.

Важлива проблема, про яку мало говорять, пов’язана з питаннями сексуального виховання, точніше з інтимними стосунками. Вік вступу в шлюб, за статистикою, стає все меншим, а кількість насильства щодо підлітків – усе більшою. Справа в тому, що підлітки не вміють казати «ні». Батьки не дають дітям достатньо свободи, за якої вони навчаються відмовляти. Прийнято виховувати дитину так, щоб вона вважала думку батька й матері правильною, тиснути авторитетом, вчити підкорятися. Зрештою дівчинка не може відмовити хлопцю, казати «ні» діти не вміють. Це проблема не тільки сучасного покоління, але сьогодні вона стоїть особливо гостро.

Уявлення підлітків про життя почерпнуті з відеоблогів.

У нас так і не з’явилося правильне ставлення до виховання. Коли діти в три-чотири роки розглядають один у одного статеві органи, це нормально. Але уявіть реакцію батьків, які застануть їх за подібним заняттям. Вилають, присоромлять. У нас ці теми – табу. Тож підлітки отримують інформацію з інтернету, а там «50 відтінків сірого». Такі фантазії на практиці не всім підходять, не всім зручні, але поширюються.

Уявлення підлітків про життя почерпнуті з відеоблогів. Діти бачать, як нібито проводять час українські блогери, і ця картинка не збігається з реальністю, у якій вони живуть. Розбіжності між очікуваннями та реаліями призводять до неврозів. Уже є випускники шкіл, які скаржаться фахівцям на панічні атаки. Раніше такі проблеми починалися у 20–25 років, нині – у 15–20. І не забувайте про те, що будь-які залежності (анорексія, піроманія, наркоманія, підлітковий алкоголізм тощо) пов’язані з незбіганням реальності та «нереальності».

Коли говорять про булінг, обговорюють жорстокість дітей, те, як і через що вони один одного ображають. Найважливіше ж те, що дітей ніхто не вчить конфліктувати, сперечатися про щось конкретне, обговорювати щось предметно. Усі переходять на особистості. Що нам диктує сучасне суспільство? Ниття: «Усі винні», «Усе погано». Ще й тому діти потрапляють у залежності, про які сказано вище.

Зараз в Україні під тему булінгу потрапить усе, що пов’язане з насильницькими діями. Але є різні види цькування, різні проблеми. Якщо ми не дізнаємося, як воно влаштоване, то не зможемо його позбутися.

У нас відбувається так: виникла проблема – ухвалили під неї законопроект. Але якщо іноземці відчувають почуття провини, коли порушують закон, то ми – коли когось образили. Розумієте? Із законами це не пов’язано. Що робиться для того, щоб з’явився інший тип учителів, тип стосунків, інша культура?