Перший сніг, який випав минулого тижня, оголив низку проблем. Розпочався сезон вуличного травматизму, невтішні наслідки якого прямо залежать від стану наших доріг і тротуарів. Чи готова снігопосипальна техніка до роботи, чи впорається вона зі снігопадами?..
Перший сніг, який випав минулого тижня, оголив низку проблем. Розпочався сезон вуличного травматизму, невтішні наслідки якого прямо залежать від стану наших доріг і тротуарів. Чи готова снігопосипальна техніка до роботи, чи впорається вона зі снігопадами?
Олександр ПИРОЖИК
ЦЕЙ ПІДСТУПНИЙ ГОЛОЛІД Кажуть, зима завжди приходить несподівано. Бо комунальники постійно виявляються до неї не готові. На думку завідувача травматологічним відділенням Луцької міської клінічної лікарні Павла Каліщука, так сталося і цього року. Перший сніг, який уже другий рік поспіль випадає 21 листопада, призвів до різкого зростання вуличного травматизму. Людей, що травмувалися, стало у два з половиною рази більше. Протягом п’яти днів, коли сипав сніг, до травмпункту звернулися 183 особи, 53 — доставлені з переломами. Подібна ситуація у ці ж дні спостерігалася й минулого року. Через якийсь час, стверджує Павло Антонович, люди починають адаптуватися, і ситуація вирівнюється. Загалом рівень травматизму взимку більший від звичайного на 50 відсотків. За статистикою, у Луцьку в середньому за день травмується 30-35 людей, хоча іноді буває й 60. — При нормальному протіканні лікування перелом гомілки зростається за 3-5 місяців, стегно — за 7-8 місяців, — пояснює пан Каліщук. — Якщо підрахувати затрати і втрати, можна уявити, у що це обходиться. Іноді 6-8 тисяч гривень йде лише на оплату лікарняного. Чи не ліпше закупити вдосталь лопат та віників і вчасно розчищати тротуари від снігу та льоду? За прибирання тротуарів несуть відповідальність працівники ЖКП, за вивіз сміття — “Луцькспецкомунтранс”, за стан вулиць — “Луцькавтодор”. Як зауважує директор “Луцькспецкомунтрансу” Валерій Кузьмич, на роботі їхньої установи сезонність не надто позначається. Працювати стає важче, утруднюється доїзд до сміттєбаків, значно частіше підводить зношена техніка, але обсяги робіт приблизно такі ж, як і влітку. “Зимовий арсенал” знарядь праці двірників поповнюється широкою лопатою для розгрібання снігу і ломом для розбивання зледеніння. Проте, на думку пана Каліщука, “жеківці” в цьому плані явно недопрацьовують. Узяти хоча б майданчики на зупинках громадського транспорту. Тут часто тротуари в такому стані, що на ногах не втримаєшся. Лікар переконаний: якби на кожній зупинці транспорту комунальники встановили звичайнісінькі ящики з піском, люди б самі посипали тротуари на зупинках. — Треба переймати закордонний досвід, — переконаний Павло Каліщук. — На рівні мерії закріпити за підприємствами, установами та організаціями певні ділянки вулиць, на яких вони розташовані. Зобов’язати, щоб кожен прибирав територію навколо своєї роботи. І якщо людина травмувалася через те, що цю ділянку не очищено від снігу чи льоду, хай би ця установа оплачувала травмованому повний курс лікування. Тоді кожен рахував би копійку, стало б менше травматизму і був би порядок...
ЗАСТОСОВУЮЧИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД Значно ускладнюється з настанням зими і ситуація на дорогах. Снігопосипальна та снігоочисна техніка, яка взимку працює в місті, належить ЗАТ “Луцькавтодор”. Міське управління житлово-комунального господарства на тендерній основі уклало з цим товариством договір на посипання вулиць протиожеледними засобами. Ожеледиця — найбільший ворог автомобіліста. Аби нейтралізувати її згубний вплив, дорожнє покриття зазвичай посипають соляно-піщаною сумішшю у пропорції 1 до 10. — Можна посипати чистою сіллю, — пояснює голова наглядової ради ЗАТ “Луцькавтодор” Юрій Ольховий. — У Києві, наприклад, три роки тому перейшли на такий спосіб усунення ожеледиці. Мовляв, хай це у 9-10 разів дорожче, але стрімко збільшується швидкість танення льоду, пісок не потрапляє у зливову каналізацію, не відкладається в колекторах, навесні не треба очищати від нього вулиці. Та з’ясувалося, що цей метод — не таке вже й благо: сіль роз’їдає залізобетон, пришвидшує його старіння, — і тепер у столиці великі проблеми з корозією бетонного покриття, яке руйнується... У Луцьку поки що віддають перевагу традиційному методу посипання вулиць. Правда, роблять це в міру: аби уникнути зайвого забруднення вулиць і каналізаційних мереж, таке посипання обмежується крутими підйомами і спусками, мостами і перехрестями. На рівних ділянках дороги піску луцькі автодорожники не сиплять. На сьогодні є чимало альтернативних методів усунення снігового насипу та ожеледиці на дорогах. Найбанальніший — механічний, коли сніг і лід з асфальту зішкрібається залізними лопатами та щітками, що призводить до швидкого зносу техніки. Хімічні методи передбачають застосування твердих чи рідких реагентів — тієї ж солі або хлоридів. На Заході, розповідає пан Ольховий, застосовують вишуканіші методи. Скандинави, для прикладу, беруть гранітну крихту, підігрівають її у сушильних барабанах до 90-100 градусів і посипають автошляхи. Гаряча крихта врізається у сніговий чи льодовий настил і створює на ньому жорстку поверхню. Це екологічно найчистіший вид посипання, але й найдорожчий. Подібну розкіш може собі дозволити Данія чи Швеція, але аж ніяк не Україна. — Ми тісно співпрацюємо з данцями, намагаємося переймати в них усе, що нам доступно, — продовжує Юрій Васильович. — Щойно придбали чотири піскорозкидачі датської фірми “Еpoke”. Це дуже надійна і ефективна техніка, за заданими параметрами вона дозує кількість антиожеледної суміші в розрахунку на квадратний метр. Окрім того, ця машина має ємності для поливки вулиць рідкими хлоридами, тобто дає змогу застосовувати комбінований варіант усунення ожеледиці... На жаль, два піскорозкидачі “Еpoke” із чотирьох луцьким вулицям цьогоріч не прислужаться. Після комплектації вони відбудуть на роботу до Львова. “Луцькавтодор” підписав договір на утримання доріг із Львівською міською радою, фактично під це замовлення й купувалася імпортна техніка. Інші дві машини готуються для Луцька. — Ми спроможні забезпечити нормальний стан доріг у місті навіть у великі снігопади, — підсумовує пан Ольховий. — Підприємство виставить стільки техніки і людей, скільки місто замовить. Справа в іншому: сьогодні замовлення, які надходять від луцького УЖКГ, не підтверджені реальним фінансуванням. Якщо за 5 років співпраці з львів’янами у нас жодних фінансових непорозумінь не виникало, то борг луцького УЖКГ перед “Луцькавтодором” за виконані роботи становить близько чотирьох мільйонів гривень. Тож якщо комусь здасться, що на вулицях мало снігопосипальної чи снігоочисної техніки, — шукайте причину не в нас...
