Два мішки шкарпеток від тьоті Наді - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.93 € 33.60
Два мішки шкарпеток від тьоті Наді

Вже й сама жінка не знає стільки точно було пар, тільки посміхаючись говорить: «Та десь близько двох мішків…»

Фото Юлії Музики

Два мішки шкарпеток від тьоті Наді

Пенсіонерці із Кам’янухи Надії Татюк дуже важко ходити, тож вона здебільшого сидить. А щоб не марнувати час, жінка взялася робити добру справу – плести шкарпетки для хлопців, які на сході оберігають цілісність нашої країни

«Кожен носочок в’яжу й молюся Богу, аби Він вберіг життя солдатикові, який його носитиме», – каже 64-річна Надія Татюк, мати п’ятьох дітей й бабуся дев’ятьох онуків. Серце жінки болить за усіх українських синів, які на війні, далеко від тепла рідних домівок спиняють ворога. Й досі згадує пані Надія той тяжкий час, коли в полоні у сепаратистів був її племінник Петро.

– Тільки читаю скрізь і чую – война, война… Й так хочеться хоч чимось допомогти…  От і вирішила: робитиму те,  що можу, – в’язатиму для наших хлопців шкарпетки, аби у них ноги не мерзли, – розповідає жінка, яка вкінці жовтня капеланом Олександром Ружилом передала на Луганщину бійцям 14-ої ОМБр імені князя Романа Великого мішок шкарпеток – 60 пар.

В’язати  Надії Петрівні нелегко – сидіти рівно боляче, тож вона постійно нахиляється то в один, то в інший бік. За день роботи жінці вдається виготовити не більше, ніж по шкарпетці. Тож щоб вив’язати 60 пар, їй довелося працювати 120 днів!!!

«Плутанко, скільки вже можна?», – чує часом вона від своїх рідних, та це її не спиняє. Кожен моточок пряжі жінка спочатку намотує на клубок, а далі компонує нитки для своїх виробів й спицями вив’язує їх.

Вже й сама жінка не знає стільки точно було пар, тільки посміхаючись говорить: «Та десь близько двох мішків…»

Вперше шкарпетки для наших бійців пані Надія вив’язала ще минулоріч, передавала їх вона схід і через місцевих волонтерів, і через радехівських. В перші вироби онучки Руфіна з Лією, що живуть через дорогу від бабусі, вкладали ще й листівки і цукерки. Вже й сама жінка не знає стільки точно було пар, тільки посміхаючись говорить: «Та десь близько двох мішків…»

– Стараюся робити їх міцними, особливо ретельно вив’язую п’яточки, додаючи міцніші нитки. Та й хочеться, щоб теплі були й тоненькі – в берці щоб влазили… – ділиться рукодільниця, зауважуючи, що першу партію шкарпеток вона нав’язала із присланої сестричками із Америки пряжі, а цьогоріч перед Великоднем отримала «презент» –  мішок ниток – від волонтерки Галини Хмеляр.

Надія Татюк із нині покійним чоловік усе життя тяжко трудилися, тримали чимале господарство, виховували діток.  Двадцять п’ять  років  вона пропрацювала продавчинею у місцевому магазині,  а тепер, коли підводять ноги,  може лиш поклопотатися в будинку й піти у Дім молитви на зібрання. Та жінка весела й оптимістична.  «Вся слава Богові. За те, що здоров’я дає, аби щось робити…» – говорить життєрадісно вона.

Юлія МУЗИКА


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.