У СОЦІАЛІСТІВ СКЛАДНІ СТОСУНКИ З ЮЩЕНКОМ

А конституційну реформу в Україні лідери української опозиції обговорювали в кабінеті глави Адміністрації Президента... Росії

Багато хто читає у “Сільських вістях” гострі публіцистичні статті й роздуми Івана Бокия. А лучани мали змогу ще й почути його. Народний депутат України, заступник керівника фракції Соцпартії у Верховній Раді, член політвиконкому СПУ виступив перед своїми однодумцями на загальних зборах міської організації СПУ, дав прес-конференцію для представників волинських ЗМІ. Іван Бокий виявився далеким родичем луцького судді, волинського посла до польського сейму Гаврила Бокия, а корені родини Бокиїв — у селі Печихвости Горохівського району, звідки його предки потрапили спочатку на Запоріжжя, а потім і на Полтавщину.
Гість виклав своє бачення політичної ситуації в Україні, зокрема, довкола конституційної реформи, бюджету, вступу України до ЄЕП, позицію СПУ з цих проблем. За його словами, Президент просто підхопив ідеї соціалістів щодо потреби конституційної реформи. Взагалі пафос тверджень Івана Бокия в основному був спрямований не стільки на роз’яснення позиції лідера соціалістів, скільки на виправдання його співпраці з Адміністрацією Президента і, зокрема, Віктором Медведчуком.
Іван Бокий відповів на запитання кореспондента «Волині».
– Іване Сидоровичу, в українській пресі, з уст політиків, лунають уже думки, що участь в конституційному процесі разом з Адміністрацією Президента, Медведчуком і Симоненком — це найбільша політична помилка Олександра Мороза і що рейтинг Соцпартії після цього відчутно впав. Як ви до цього ставитеся?
– Зустріч Мороза з Медведчуком відбулася з ініціативи Медведчука. Але я вам скажу більше. Цим контактам передували зустрічі лідерів української опозиції в Москві, в глави Адміністрації Президента Росії Волошина, які санкціонував Путін. Там по одному побували всі лідери опозиції, в тому числі й Мороз. Під час цих розмов, які були дуже відверті, йшлося про те, що Росія хотіла б розібратися із ситуацією, яка склалася в Україні. Під час розмови Мороза з Волошиним, яка тривала дві з половиною години, Мороз, зокрема, сказав: «Якщо ви хочете, щоб Україна була демократичною державою, ви повинні вплинути на Кучму, щоб система влади змінилася всерйоз, створити ефективну систему влади». Саме під впливом цих зустрічей у Москві й народилася ідея співпраці Банкової з опозицією.
Я не приховую, останнім часом ми, соціалісти, стали з’являтися частіше на телеканалах «Інтер», «1+1», які контролюються об’єднаними есдеками, на ІСТV, каналі зятя Президента Пінчука. Мені Піховшек зізнався: «Нам дали вказівку більше показувати соціалістів». Мене записали і я, що хотів, сказав про Юлію Тимошенко. Хотіли запросити на «Епіцентр» Мороза, але я переконав, що це вже занадто. Ми розуміємо, що це робота і на нас, і проти нас. Та ми не наївні люди і не підписали законопроект, направлений в Конституційний суд.
– Яке ваше особисте ставлення до підписання Україною договору про Єдиний економічний простір?
– Я того тижня, коли було голосування по ЄЕП, був в Албанії, а якби був у Києві, то не брав би участі в голосуванні, незалежно від того, якою була б позиція нашої фракції. А фракція соціалістів проголосувала, за винятком одного депутата, «за». Голосувала, на жаль, і моя карточка, хоч я в той час був у Албанії. Фракція ж уранці одноголосно постановила не брати участі в голосуванні. Але потім під час перерви відбулася нарада керівників фракцій і груп. І там вирішили голосувати за приєднання України до ЄСП із застереженнями. Якщо Росія не піде на уніфіковану ціну на газ по всьому ЄЕП, то ця угода нічого не варта. А Росія на це не піде. У Верховній Раді, якщо ратифікація й відбудеться, то хіба з великим «виламуванням рук».
Для того ж, щоб угода запрацювала, потрібно 5—7 років, а побачите, що за цей час відбудеться в Європі і світі. До речі, якраз в Албанії засідав економічний комітет ПАЧЕС, який обговорював створення Європейського економічного простору і там місце Україні знайдеться. Сьогоднішній шум навколо ЄЕПу потрібен владі, щоб відволікти увагу від того, що відбувається в Україні. Я думаю, ви не обминули увагою заяву нового міністра генерала Білоконя, що в нас силові структури братимуть участь в політичному процесі. Міністр внутрішніх справ, хто б він не був, не робить таких заяв від свого імені.
– Які зараз стосунки між Соцпартією і «Нашою Україною»? Як ви особисто ставитеся до Віктора Ющенка?
– Я вважаю, що Ющенко потрібен Україні як досвідчений, вмілий банкір, гарний спеціаліст з макроекономіки. Але я не хотів би, щоб він став Президентом України. Я вважаю, що з Ющенком прийдуть до влади нові олігархи. Назву два прізвища — Порошенко і Червоненко. А ще є такі колоритні фігури, як Жванія, Мартиненко, ваш депутат. Вони, можливо, освіченіші за Волкова чи Бакая. Але природа капіталу, який переживає період первісного накопичення, я вважаю, одна. Тому для мене і для інших соціалістів однаково, яке буде олігархічне оточення в Президента. Я вважаю, що саме цих хлопців — Порошенка, Червоненка, Жванію, а не Ющенка, бояться Медведчук, Пінчук та їм подібні. Стосунки з Ющенком у нас складні і водночас нормальні. Але я обурююся і стаю на його захист, коли його називають «американським зятем», ллють бруд на його дружину. Соціалісти вважають, що Ющенка треба зберегти в стані опозиції. Та ми водночас вважаємо, що, хто б не став Президентом — Ющенко, Мороз, Іваненко, Петренко, йому не можна лишати тих повноважень, що є в Президента тепер. Нам потрібна демократична влада.
– Над чим працює зараз Іван Бокий як журналіст?
– На жаль, зараз я став цілком політичним журналістом. Це мене не влаштовує, але доводиться наступати на горло власній пісні. Тільки зрідка виступаю як автор публікацій на моральні теми, літературний критик. Але вийшли книги Бориса Олійника і Михайла Шевченка з моїми передмовами. Писав про Ліну Костенко, про свого давнього друга, якого, на жаль, вже немає, Олександра Білаша. Я є членом комісії з творчої спадщини Олеся Гончара, одним з шести членів комісії, які ввійшли до неї згідно з заповітом Олеся Терентійовича. Видавництво Міжнародної академії управління, почесним доктором якої я є, замовило мені збірник статей. Туди має ввійти те, що опубліковано в пресі. Може, колись зберуся. Але для цього треба відмовитися на кілька місяців від виступів у пресі, а цього я собі дозволити не можу. Та й робота у Верховній Раді не дає.
Володимир ЛИС.