ВІД ЛЮДЕЙ ВІДГОРОДИЛИСЯ... ПСАМИ

І навіть за те, що собаки кусають перехожих, їх власники не несуть відповідальності.

Олександр НАГОРНИЙ

Чесно кажучи, коли зателефонували в редакцію і повідомили,що біля села Усичі Луцького району породисті собаки, які належать багатим власникам місцевого бару, регулярно нападають на людей, то не повірилось. Ну, хоча б тому, що підприємці повинні б шанувати відвідувачів, які їм приносять прибутки. Але невдовзі надійшов лист з поясненням, що собаки кусають вибірково — не поважних завсідників торгового закладу, а бідних перехожих. Цей бар чи то кафе знаходиться попри траси Луцьк—Володимир-Волинський і жителі сіл Буяні, Усичі, селища Торчин постійно вдень і ввечері по ній снують. Вони й потрапляють на зуби собакам. Так принаймні повідомляли в листі і просили допомоги, хоча в районі є і місцева влада, і міліція.
І ось ми біля споруди фортечного типу, на вході якої вирізьблено напис “Закрома”. Відразу згадалися “закрома Родины”, куди колись все потрапляло і невідомо де дівалось. А ось тепер за селом Усичі з’явились наяву “Засіки” (в перекладі на державну мову). На деякій відстані від доріжки виднівся розкішний вольєр і гарцювали чорні собацюри — на вигляд ротвейлери. Хтозна, чи вміють вони самостійно відкривати дверцята?
Жінка, яка зустріла непривітно і не побажала назватися (хазяйка — у відрядженні), дуже здивувалася: “Невже “Волині” немає чим займатися? Їм (тобто покусаним — О.Н.) дали гроші на ліки, чого вони ще хочуть?” Окрім того, вона повідомила, що це п’яні жінки вели собак і хотіли забрати їх, щоб отримати викуп. Оскільки пси не терплять алкоголю, то й такі мають сумні наслідки. Отака несподівана версія однієї з пригод. А як же бути з іншими потерпілими? Невже й вони планували викрасти бідолашних собак?
Ось розповідь на вигляд дужого і високого на зріст чоловіка, керівника, котрий, щоправда, побажав, щоб його прізвище не було названо:
— Я працюю в Торчині. Того вечора машина поламалась і довелося десь о 23-ій годині йти пішки в Усичі. Коли я вже проминув цей бар, із посадки вискочили дві собаки і погналися за мною. Ноги відразу покусали. Я зрозумів, що вони навчені розправлятися зі своїми жертвами і можуть роздерти. Мене врятувало те, що я не відбивався (барсетку з грішми і документами вирвали з рук), а ліг на землю попри дороги. Зайвий рух — і новий укус. Порвали куртку, штани, погризли туфлі. Так вони мене стерегли зо дві години. Над’їхала автомашина, яка освітила мене. Джип, котрий їхав слідом, зупинився, оскільки водій вирішив, що мене збито. Він і відвіз в Торчинську лікарню.
А ось що розповіла Віка Макарчук, котра з сестрою Танею проходила після 17 години мимо злощасного кафе “Закрома”.
— Я несла продукти в Торчинську лікарню, де знаходились мої діти, а сестра йшла в Буяні. Чую, ніби хтось їде велосипедом. Дивимось, біжать собаки. Вони мене обнюхали і оточили з обох боків і ось так супроводжували. Я дуже боюсь собак, і коли сестра повернула до села Буяні, то я махнула рукою, намагаючись зупинити автомобіль. Це було для псів ніби командою “фас!”. Вони накинулись на мене і почали гризти. Я почала кричати, встигла натягнути капюшон куртки на голову і впала. Вони сунули мене в рів, я намагалась не дихати, ніби мертва. А тут сестра, почувши крик, вернулась і її теж собака вхопив за ногу. На щастя, впритул біля мене зупинилася машина, мені відкрили задні дверцята, а собака навіть на них кинувся. Водій відвіз мене в лікарню. А тут під’їхала і хазяйка кафе, яка доставила в лікарню мою сестру.
Ось так виглядала ця неприємна пригода з точки зору однієї з потерпілих, які нібито хотіли взяти викуп за собак.
Влітку собаки напали на старшу жінку, жительку села Буяні Галину Куделю, яка їхала на велосипеді, і порвали обидві ноги. Потерпів Юрій Скоп’юк, котрий теж пізно ввечері їхав велосипедом. Сергій Перхалюк натиснув на педалі і благополучно втік. Кажуть, що таких щасливчиків було кілька — то велосипедом захистились, то дали драла.
Завідуючий хірургічним відділенням Торчинської дільничної лікарні Василь Климович розповів таке про своїх пацієнтів і їхнє самопочуття:
— Враження таке, що собаки навчені — після них, як після м’ясорубки, так гризуть. Як я зрозумів, вони звалюють людину, стоять над нею і, як тільки заворушиться, відразу на неї накидаються. Потерпілим призначали вакцинацію, амбулаторне лікування, а ось Макарчук Віка знаходилась у лікарні 10 днів. Коли її привезли, то я не помітив, щоб вона була напідпитку, а я ж її приймав, зашивав рани.
Постає логічне запитання: якщо з’явилося таке неприємне явище на території сільради, то що зробила місцева влада чи міліція, щоб його “погасити”? Старший дільничний інспектор міліції Богдан Самчук розповів, що господарів кафе “Закрома” разів п’ять попереджував, також оштрафували на адмінкомісії при сільраді на 170 гривень за порушення утримання тварин.
— Я письмово попереджував власницю Євгенію Панасюк, що у випадку недотримання правил собаки будуть вилучені, — сказав Богдан Самчук. — Проблема в тому, що деякі потерпілі з тих чи інших міркувань не хочуть писати заяви, до суду не звертаються.
Подібний аргумент навела і буянівський сільський голова Галина Кучер:
— Коли собаки покусали Галину Куделю, власниця кафе Євгенія Панасюк навіть сказала, що сільрада не має права робити зауваження, адже заява не надходила. Є й такі виправдання, що собаки самі відкривають вольєр. Ми збираємося на грудневій сесії сільської ради обговорити діяльність підприємств на нашій території. Я дивуюся, що в підприємців обслуговуючої сфери таке ставлення до людей, серед яких вони працюють.
Ще одне цікаве спостереження хірурга: “Власниця кафе сказала до потерпілої: як ви заявите, то я заплачу 17 гривень, а вам в такому разі взагалі нічого не дам”. Ось так “собаче” питання переходить в сферу моралі.
Ні господарі, ні їхні собаки нічого не бояться. Якби власники отих “Засіків” поважали простих людей, які змушені велосипедами чи пішки добиратися вночі до своїх домівок, то край цьому варварству поклали б відразу після першого випадку. Для цього є багато засобів: облаштувати відповідну огорожу навколо своєї приватної власності, яку, до речі, охороняють уночі, організувати належне утримання злих тварин і хоча б вигул їх в намордниках.
Однак, виявляється, як казав один чоловік, простіше “відкупитися”, тим більше, що як розповіла Віка Макарчук, хазяйка заплатила за лікування — 140 гривень, привезла продуктів на 30 гривень та дала 100 гривень чоловікові і 30 — сестрі. Фактично, як стало зрозуміло, нині триває “торг” щодо компенсації порваного одягу. Чоловік, у якого був порваний одяг, сказав, що віддав його господині, але після того вона не знайшла часу, щоб зустрітися...
Для порівняння скажемо, що у Луцьку після того, як потерпіла звернулася в суд, бо зазнала серйозних укусів вівчарки, було виплачено кілька тисяч гривень моральної шкоди. Хоча, звісно, наше законодавство далеко не так гуманно оцінює завдані фізичні та моральні збитки, як на Заході. Адже кожен напад собаки — це стрес, можуть в майбутньому бути серйозні наслідки для здоров’я. Наприклад, у Румунії за вигул собаки без повідка і намордника на власника накладається штраф — 1000 доларів, а у випадку нападу на людину настає кримінальна відповідальність. Така ж приблизно кара і в інших цивілізованих країнах. До речі, ось наслідок нашого ліберального покарання: в 2005 році в Луцьку півтисячі людей уже потерпіло від нападів собак.
... Чого чекають в “Закромах”? Щоб, не дай Бог, люті пси загризли дитину? Наведені випадки трапилися буквально за кілька місяців. Адже, як кажуть у селі, собаки вже відчули смак крові і від них милосердя не жди.