У мелодіях різдвяних колядок скупаний, 8 січня 1935 року в маленькому селі Біївці на Полтавщині в сім’ї колгоспників народився Василь Андрійович Симоненко...
У мелодіях різдвяних колядок скупаний, 8 січня 1935 року в маленькому селі Біївці на Полтавщині в сім’ї колгоспників народився Василь Андрійович Симоненко.
Гордість і невигойний біль нашої поезії. Гордість, бо вже тільки за “Лебеді материнства” гідний пам’яті нащадків. А ще ж були “Жорна”, “Дід умер”, “Монархи”, “Ти знаєш, що ти — людина?”, “Де зараз ви, кати мого народу?”, зрештою, все те, що увійшло до його збірок “Земне тяжіння” (1964), “Поезії” (1966) та інших, на жаль, посмертних, бо чорного грудневого дня 1963-ого серце поета завмерло назавжди, на 28-ому році життя. Таємницю такої ранньої смерті слід шукати у застінках Смілянського лінійного відділення міліції, де поета жорстоко побили. Сталося це влітку 1962-ого... Що ж до того, як приймали талановитого поета, випускника факультету журналістики Київського держуніверситету, тодішні літературні видання, свідчить його запис у щоденнику незадовго до смерті, 3 вересня 1963 року: “Друковані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими. “Літературна Україна” каструє мою статтю, “Україна” знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться...” Читайте Симоненка сьогодні.
