Вже впродовж тривалого часу, включивши телевізор, ми чуємо (бачимо) рекламний ролик про «екологічну» доплату до зарплат, пенсій. Заманливо звучить. А що реально стоїть за багатообіцяючою рекламою? Зацікавившись цим питанням, я зробила для себе висновок, що, по суті, дехто починає ділити «шкуру невбитого ведмедя»...
Катерина ЗУБЧУК
Вже впродовж тривалого часу, включивши телевізор, ми чуємо (бачимо) рекламний ролик про «екологічну» доплату до зарплат, пенсій. Заманливо звучить. А що реально стоїть за багатообіцяючою рекламою? Зацікавившись цим питанням, я зробила для себе висновок, що, по суті, дехто починає ділити «шкуру невбитого ведмедя».
Справа в тому, що згідно з Кіотською угодою держави, які досягли успіхів в охороні атмосферного повітря, можуть продавати «недовикинуті» шкідливі гази (точніш — квоти на них) тим, у кого забруднення перевищує норму. До таких держав належить сьогодні й Україна. Екологічна ситуація у нас справді поліпшилась. Але не тому, що шкідливе виробництво оснащене ефективними вловлювачами газів. Все значно простіше: як кажуть, на руку екології зіграв економічний спад в дев’яностих роках. Це можна прослідкувати на прикладі нашого обласного центру — скільки підприємств працюють впівсили, скільки зовсім зачахли. І ось, торгуючи квотами, наша країна нібито має реальну можливість заробляти мільярди євро. Що ж, непогано одержати мільярд «з повітря». Але чи реально? А громадський рух «Еко+25%» «дивиться», так би мовити, далі: на що ці кошти, яких ще нема, будуть витрачені? Ясно, що на вирішення екологічних проблем. Але оскільки порятунок природи — процес тривалий і не відомо, чи доживе багато українців до якихось позитивних результатів, то, як вважає дехто, перш за все треба рятувати людей, доплачуючи їм до зарплат, пенсій 25 відсотків «екологічних» грошей З приводу усіх цих розмірковувань і прожектів я розмовляла з першим заступником начальника державного управління екоресурів у Волинській області Володимиром Кіндратом. — Мабуть, люди телефонують екологам і розпитують про ті 25 відсотків «екологічної» доплати — що це за гроші і коли вони їх будуть отримувати? — Звичайно. Але нічого конкретного з приводу цього я особисто не можу сказати , бо в Україні нема відповідного закону, а найголовніше — реальних фінансових джерел. — Доводилось зустрічати в пресі аргументи на користь того, що правова основа для такої «екологічної» доплати у нас є. Мається на увазі Конституція України, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища». — Справді, у згаданому Законі записано, що основним принципом охорони навколишнього середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей. У статті 10 того ж закону йде мова про гарантію екологічних прав людей: «Екологічні права громадян забезпечуються компенсацією в установленому порядку шкоди, завданої здоров’ю і майну громадян в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього середовища». І таку компенсацію мають, зокрема, жителі трьох радіаційно забруднених районів нашої області — Камінь-Каширського, Маневицького, Любешівського. Але ж мова не йде про 25-відсоткову доплату до пенсій і зарплат усім мешканцям кризових в екологічному відношенні регіонів, на чому наголошується у згаданому рекламному ролику. Сумніваюся, що це реально. Крім того, я хочу сказати про інше: наївно думати, що поліпшиться життя на забруднених територіях, якщо людина одержить ці «екологічні» гроші. Чистішим повітря не стане — в організмі все одно будуть накопичуватись шкідливі речовини. Тому я все-таки за те, щоб не відбуватись доплатою, а поліпшувати екологічну ситуацію — зменшувати викиди в атмосферу, будувати очисні споруди. — Якщо про Волинь говорити, то де насамперед потрібно поліпшувати екологічну ситуацію? — Взяти хоча б Локачинський район, де розробляється газове родовище. Люди роками скаржаться на запах сірководню. Нарешті, ми маємо прилад, який дає можливість робити замірювання вмісту сірководню, незалежно від відомчої лабораторії Локачинського газопромислу. Тобто, зможемо сказати, чи приховується якась інформація. Але якщо справді сірководень в повітрі перевищує допустиму норму, то треба, перш за все, поліпшувати очистку викидів. А лише доплата до пенсії чи зарплати, якщо це і стало б реальністю, не може задовольняти. Це ж можна сказати і про шахти Нововолинська — про терикони, в яких криється «таблиця Менделєєва». У Львівській області, зокрема на Великомостівській шахті, терикони розрівняли, засадили, кажуть, навіть опеньки вже там ростуть. І краєвид не зіпсований, і шкідливі речовини з вітром не розносяться. Досвід львів’ян вже почали запроваджувати і на першій шахті «Нововолинська». — А як ви прокоментуєте продаж квот на «зекономлені» викиди? — Кіотський протокол — добра справа для бідних країн (ми теж є бідною країною порівняно з цивілізованим світом). Бо з’являються кошти від продажу квот на «зекономлені» викиди, які можна вкладати і в поліпшення екологічної ситуації. Але поки що нема чіткого правового механізму в цій справі і, дай Бог, щоб ці кошти справді пішли на екологію. Щодо «екологічної» доплати — поділу грошей, яких ще нема, то скоріше за все, за цією так би мовити «соціальною» рекламою стоїть певна, як вона себе називає, «опозиційна» сила: партія або блок, які таким чином вносять деструктив в і так напружене до краю перед виборами суспільство. Гляньте на карту, яка інколи висвічується на задньому плані телеролика: південно-східний регіон, а це майже третина населення України. Якщо їм доплатити по 25 відсотків, то у нас на заході ніколи не будуть реконструйовані очисні споруди, не будуть збудовані нові полігони твердих побутових відходів...
