Газова криза змусила нашу владу на всіх рівнях усерйоз заговорити про енергозбереження. Але мову чомусь повели в основному про заміну енергоємних котлів. Хоча фахівці стверджують, що основні втрати відбуваються в енергомережах...
Газова криза змусила нашу владу на всіх рівнях усерйоз заговорити про енергозбереження. Але мову чомусь повели в основному про заміну енергоємних котлів. Хоча фахівці стверджують, що основні втрати відбуваються в енергомережах.
Олександр ПИРОЖИК
ПСИХОЛОГІЯ “ЛІМІТНОЇ ДИСЦИПЛІНИ” У зв’язку з газовою кризою проблемою №1 влади на місцях стало питання збереження тепла у наших домівках. Аби уникнути холодної зими, почали шукати шляхи, як негайно зменшити споживання природного газу. Керівникам закладів і установ, у яких збереглися котли на твердому паливі, рекомендували якомога швидше переходити на них. Хоча кожному зрозуміло, що подібні речі робляться у міжсезоння, а не тоді, коли система вже запущена і діє. Зі слів ветерана волинської теплоенергетики, директора державно-комунального підприємства “Луцьктепло” Анатолія Лучка, сьогодні ми пожинаємо плоди породженої радянською владою недбалості. Він пригадує, як у студентські роки з друзями підробляв тим, що знімали газові лічильники, встановлені у львівських квартирах за Польщі. Тоді вважали, що при соціалізмі не може чогось бракувати: скільки треба буде газу, стільки й подадуть. Наслідком таких підходів стала абсурдна “лімітна дисципліна”, якої при Союзі змушували дотримуватися теплоенергетиків. Щоб наступного року не “зрізали” лімітів на газопостачання, щоб створити запас на випадок сильніших морозів, доводилося щороку перед закінченням опалювального сезону робити так звану “свічу” — відкривати вентиль і палити газ у небо. Тих, хто намагався боротися з цим явищем, просто звільняли з роботи.
ЧИ МОЖНА ЕКОНОМИТИ ПРИ ДІРЯВИХ МЕРЕЖАХ? — Найвразливіше наше місце — тепломережі, — констатує Анатолій Хомович. — Усі чомусь вирішили, що в першу чергу треба замінювати котли. Але можна мати суперсучасну котельню, та якщо тепло подаватиметься в “діряві” тепломережі, коли будинки неутеплені, труби в підвалах оголені, який від цього ефект? Треба насамперед звернути увагу на розподіл і транспортування тепла, де й відбуваються основні втрати... На сьогодні в Луцьку — близько 160 кілометрів тепломереж. Минулого року коштів на їх заміну не було зовсім. За наявною інформацією, у 2006 році на впровадження енергозберігаючих технологій в області закладено близько 600 тисяч гривень. Нехай для “Луцьктепла” перепаде чверть із них. Цих коштів вистачить хіба на заміну одного-двох кілометрів тепломереж. При такому фінансуванні для заміни всієї системи тепломереж потрібно 100-160 років. Проблема ще й у тому, що заміна якоїсь однієї ланки системи не дасть ефекту. Щоб реально зменшити втрати, треба замінювати весь “кущ”. Розуміючи це, сусіди-поляки нещодавно взяли кредит — і буквально за два роки замінили у Варшаві всі без винятку існуючі тепломережі. В результаті у них зникли “теплі” стежки на тротуарах, а система стала настільки економніша, що з’явилася змога реально знизити тарифи на теплопостачання. Зменшення тарифів на 15-20 відсотків — найліпший аргумент на користь впровадження енергозберігаючих технологій. Однак таких кредитів підприємству “Луцьктепло” ніхто не дасть. Через подорожчання енергоносіїв та неокупність тарифів підприємство завершило минулий рік зі збитками у майже 4 мільйони гривень.
НАШИМ ВИНАХОДОМ СКОРИСТАЛИСЬ СУСІДИ — На жаль, у нас досі здають в експлуатацію будинки, не оснащені тепломережами за новітніми технологіями, — продовжує Анатолій Хомович. — Ми на Волині були першовідкривачами попередньо теплоізольованої труби, альтернативи якій досі практично не існує. Ця технологія дає можливість зменшувати втрати теплової енергії на 30—35 відсотків (фактично те, що ми сьогодні на тепломережах втрачаємо — авт.) Ми навіть збиралися відкрити власне виробництво на базі заводу виробів з пластмас. Але нашій владі забракло розуміння перспективності цього напрямку. Зрештою, такий завод збудували у Львові, і сьогодні сусіди-львів’яни мають з нашого винаходу непогані прибутки... У Луцьку теж почали застосовувати ці труби — для переобладнання центральних теплових пунктів. На думку пана Лучка, ці пункти теж відіграють важливішу роль, аніж котельні. Зробили реконструкцію одного такого пункту — на проспекті Молоді, 5. Витратили на це 250 тисяч гривень. Усього ж таких пунктів у місті 60, і знову таки — відчутний ефект буде лише тоді, коли оновити весь “тепловий кущ”. Великі надії лучани покладають на встановлення власної когенераційної установки, яка дасть змогу одночасно виробляти теплову та електричну енергію. При майже однакових затратах газу нова технологія дасть можливість виробляти електроенергію, якої вистачить на освітлення третини міста. — В Європі діє заборона на використання газу лише для вироблення тепла, там впроваджують лише комплексні схеми, — стверджує пан Лучко. — Це як свого роду теплова електростанція, але окупність ТЕЦ сягає 10-15 років, а когенераційна установка окупить себе за 3-4 роки. Правда, для цього потрібне разове велике вкладення коштів. Установка коштує близько 70 мільйонів гривень. Наразі ж ми придбали в кредит лише когенераційну турбіну, яку встановили на вулиці Карбишева, 2. Це лише один із елементів системи... Як вдалося з’ясувати, запевнення міської влади, ніби до кінця поточного року цю установку введуть у дію, — швидше ілюзія, ніж реальність. Бо якщо цього не зробити у міжсезоння, тобто до кінця вересня, знову доведеться чекати рік — систему не запустиш посеред опалювального сезону...
ТАРИФИ ЗНОВУ БУДУТЬ ПЕРЕГЛЯДАТИ? Намагання луцьких теплоенергетиків “вирівняти” ситуацію з тарифами перекреслили економічні “сюрпризи” наших урядовців, які восени обіцяли, що ціну на газ для населення збільшувати не будуть. Відтак, в основу бюджетних розрахунків на 2006 рік було покладено попередні ціни на газ. А коли бюджет затвердили, зі столиці надійшов “підкилимний” циркуляр, який вимагав укладати угоди на постачання газу за новою ціною. — Різниця між собівартістю та відпускною ціною газу теплопостачальній організації має компенсуватися з держбюджету, — продовжує пан Лучко. — Бюджети вже були сформовані, грошей на таку компенсацію в них не заклали, а уряд 30 грудня приймає рішення підняти ціну на газ. Ми купували газ по 213 гривень за тисячу кубометрів, а з 1 січня нас змушують купувати його вже по 267 гривень... Ми півроку вели полеміку щодо тарифів на опалення. Втішалися, що з початку року матимемо окупні тарифи, а тепер знову вони на 18 відсотків збиткові. Тепер треба або переглядати бюджети, або знову збільшувати тарифи. Люди цього не зрозуміють... — Чи вдасться нам у Луцьку без проблем пережити нинішню зиму? — запитую наостанок. — Особливого оптимізму я особисто не маю. Наше підприємство готове довести опалювальний сезон до завершення, але не все від нас залежить. Головне, щоб не було нових “підводних каменів”, як із ціною на газ, щоб уряд знову не обдурив і нас, і споживачів. Зараз завершаться свята — газовий трейдер скаже: давайте рахувати гроші!.. Почнуться крутіння вентилів, засувок, обмежень до рівня проплати тощо. Знову доведеться “закривати діри”...
