Відкритий лист луцькому міському голові Антону Кривицькому...
Відкритий лист луцькому міському голові Антону Кривицькому.
Василь СТАСЮК, інженер-електрик
Шановний пане мер! Дозвольте запитати, в якій лікарні ви проходите стаціонарне лікування, коли хворієте? Бо ми, рядові мешканці Луцька, лікуємося в міській клінічній лікарні. І те, як опалюється цей лікувальний заклад у холодну пору року, нас не влаштовує.
В 2005 році мені довелося двічі пройти стаціонарне лікування в холодну пору року (січень-лютий і листопад). Я перебував на третьому поверсі семиповерхового корпусу. Згідно з показами термометра, який був у відділі, температура повітря в наших палатах доходила до +15 градусів за Цельсієм, а батареї опалення були холодніші від температури тіла. Перевіривши батареї на інших поверхах, з’ясував, що на сьомому поверсі вони такі гарячі, що втримати руку неможливо. Проте з кожним поверхом донизу температура в батареях падала. З усього цього я зробив висновок, що вода по стояках циркулює надто повільно, недостатньо обігріваючи нижні поверхи. Це схоже на хворого із тромбом в артерії, що подає кров до ніг, — кінцівки холодні, рецептори ніг передають сигнал холоду в мозок, мозок піднімає загальну температуру тіла. В результаті голова перегрівається, а тіло кидає в жар і трусить від холоду... Я звернувся з листом у міську раду, написав про холодні палати, маніпуляційні та процедурні кабінети на поверхах, у яких не можна лежати, бо холод пронизує до кісток. Як мені відповіли головний лікар та інженер лікарні, вони холодні з часу будівництва лікарні, а для реконструкції опалювальної системи міська рада заклала кошти у бюджеті 2005 року, тож улітку її буде проведено. Літом вам, мабуть, звітували про виконану роботу. Але цей звіт перевірила сама природа. Як було холодно, так і залишилося. Коли ж я звернувся з цього приводу до адміністрації та профкому лікарні, мені заявили, що не можуть до кожного ліжка і тапчана підвести тепло, а медперсонал, мовляв, хай гріється “електробуржуйками”... Я висловив свою думку щодо вирішення цієї проблеми, запропонував схему, розраховану для однотрубної системи опалення, що була прийнята в СРСР для житлових і адміністративних будинків. При цьому для контролю швидкості протоку води по кожному окремому спуску чи підйому доречно встановити датчики. Їх може випускати наш завод “Електротермометрія” на базі корпусу лічильників. Тоді видно буде, де забилася труба, і можна відрегулювати рівномірне протікання рідини по всіх трубах. Жаль, що до моєї думки не прислухалися. Право на помилки дається кожному, але ж їх необхідно і виправляти. Наостанок зауважу, що подібна проблема характерна не лише для міської лікарні. З тієї ж причини — через малу швидкість протікання води в батареях опалення — взимку холодно і в обласній бібліотеці на вулиці Шопена. Прикро, що хоч ситуацію можна змінити, але ні в кого до цього не доходять руки.
