Волинський прикордонник став масажистом

З дитинства Сергій мріяв стати ветеринаром, адже скільки себе пам’ятає вдома зажди були собаки і навіть зараз у нього та двох молодших братів – у  кожного по псові. Та після закінчення 9-го класу все ж таки вирішив вступати у медичний коледж, адже  у лікуванні людей бачив для себе більше перспектив. Без проблем із найвищими балами вступив до коледжу, що колись працював у Володимирі, а після його закриття перевівся до Ковеля, розповідає Слово правди.

– На останньому курсі до нас приходив представник із Луцького прикордонного загону для вербування на службу, де постійно потрібні фельдшери. Майор щиро і без прикрас розповів про нестачу медичних кадрів, – розповідає Сергій.

Фельдшер у лазареті та санінструктор у «спецназівців»

Йому запропонували навчання у головному центрі підготовки особового складу Держприкордонслужби України в Оршанці на Черкащині. І хоча була можливість приступити до роботи фельдшера із автоматично присвоєним званням молодшого сержанта, Сергій вирішив спершу його заслужити, пройшовши  справжній військовий вишкіл.

У школі сержантів, де юнак навчався протягом пів року, він періодично заступав у наряди до лазарету, де тамтешні лікарі швидко зрозуміли, що у хлопця, який постійно проявляє неабиякий інтерес до їхньої роботи, є медична освіта. Тож спілкувались із ним, як з колегою. Сергій зізнається, що служба давалась нелегко, важко було призвичаїтись до військової дисципліни та великого  багажу нових знань.

– Закінчивши школу сержантів, уже пакував валізи додому та очікував призначення на службу на одній із прикордонних застав Волині, аж тут мене викликає начальник медслужби і пропонує лишитись працювати у лазареті. З радістю погодився, адже і робота  ця подобалась і з колективом устиг подружитись. Та спершу на мене чекали нові курси та іспити уже із медичних знань, – каже Сергій.

«Раптом що, армія нікуди не дінеться, – зазначає юнак. – Але спробувати  здійснити мрію я мушу».

Невдовзі новоспечений фельдшер лазарету приступив до своїх обов’язків,  – уколи, крапельниці та обстеження курсантів з 8 ранку і подекуди до опівночі, а нерідко доводилось лишатись і на добу. Згодом йому почали довіряти  роботу лікаря. Доводилось робити до чотирьох сотень уколів на день та ставити до півсотні крапельниць. Та попри напружений графік, робота йому подобалась.

Восени 2017 року до навчального центру приїхав десятий окремий загін «ДОЗОР» для того, аби відібрати на службу військовослужбовців. Сергія направили на їхні «курси виживання», щоб стежити за станом здоров’я «спецназівців» прикордонної охорони та допомагати при виникненні надзвичайних ситуацій. За чотири місяці підготовки фельдшер проявив себе справжнім професіоналом, його робота не залишилась непоміченою і керівництво загону запропонувало Сергію перевестись до Києва на посаду майстра-санінструктора.

Нині Сергій не шкодує, що у 18 років без строкової  одразу пішов на контрактну службу, яка тривала три з половиною роки, адже ця школа життя допомогла йому стати справжнім чоловіком та професіоналом. Та під кінець служби, зізнається, відчув, що хоче реалізувати себе у цивільному житті.

Із прикордонників – у масажисти

Паралельно зі службою у навчальному центрі Сергій займався масажем. Ще у коледжі пройшов курс професійного масажу та практикувався на друзях. В Оршанці послуги охоче надавав як колегам-медикам, так і штатним військовослужбовцям і курсантам, котрі мали проблеми зі спинами. Дуже швидко чутки про здібності фельдшера поширились центром, тож клієнтів було чимало. Працівники навіть приводили до нього своїх дітей.

Постійно вивчав цю тему, читав спеціальну літературу та переглядав навчальні ролики в інтернеті. Спонукали до цього і самі клієнти, які часто ставили запитання на яких масажист-початківець не міг відповісти.

Не покинув цю справу Сергій і під час служби у Києві, адже у тамтешніх військовослужбовців часто траплялись розтяги та інші спортивні травми. Паралельно навчався в  Академії рекреаційних технологій і права на реабілітолога. Після закінчення контракту змужнілий юнак повернувся до рідного міста з твердим наміром відкрити тут масажний кабінет.

Власну справу вирішив започатковувати, скориставшись можливостями, які дає служба зайнятості – закінчив двомісячні курси підприємця-початківця при навчально-виробничому комбінаті, написав бізнес-план та успішно захистив його перед комісією. Завдяки цьому отримав інвестицію у розмірі близько 60 відсотків від необхідної суми. Паралельно удосконалював знання на ще одних курсах масажу у Луцьку.

– На масаж наші люди зазвичай йдуть тоді, коли вже щось болить. Але найкраще лікування – це  все-таки профілактика, тому якщо час від часу дозволяти собі такі процедури, проблемам зі спиною можна запобігти, – зазначає фахівець з масажу.

Його перевагою є медична освіта, тож має право надавати лікувальні реабілітаційно-оздоровчі види масажу. Робить антицелюлітний (апаратний та ручний), вакуумно-роликовий, класичний (включає, окрім спини, шию, ноги, стопи, живіт), спортивний та швецький розслаблюючий масажі, цікавиться екзотичним масажем зміями. Змії, чиє тіло є суцільним м’язом, здатні розслабляти, даруючи приємні тактильні відчуття та лікувати людину, забираючи негативну енергію. Головне, не боятись цих холоднокровних неядовитих плазунів, яких вирощують у розплідниках і привчають до рук.

Сергій сподівається, що масажний кабінет, в який вклав часточку душі, матиме успіх у рідному місті. «Раптом що, армія нікуди не дінеться, – зазначає юнак. – Але спробувати  здійснити мрію я мушу».