— Знаю, що столітник так і назвали, бо цвіте раз на сто років. А у мене заквітував на другий рік. Кажуть, що це не до добра,— бринів тривогою голос жінки, яка зателефонувала до редакції з Вишкова...
Євгенія СОМОВА
— Знаю, що столітник так і назвали, бо цвіте раз на сто років. А у мене заквітував на другий рік. Кажуть, що це не до добра,— бринів тривогою голос жінки, яка зателефонувала до редакції з Вишкова.
Винуватець хвилювань стояв в опалювальній веранді у всій своїй красі, з квіткою на верхівці. Соковиті листки і чималенький “зріст” деревця (Раїса Олександрівна вирощує деревовидний столітник) свідчили, що тут йому комфортно. Господиня, показуючи красеня-столітника, бідкалася, що потрапили ми до неї запізно, бо ж частина цвіту вже осипалася. Але й те, що ми побачили, вражало — довгий квітконос був обліплений жовтими квітами, на кінці пелюсток виднілися краплинки роси. Створювалося враження, що рослина плаче. — Ввечері свій колір квітка змінює,— каже господиня. — Стає темно-оранжевою. Раїса Олександрівна Гнатюк столітниками захоплюється давно. Відразу ж, коли збудувала хату, завела. Хотілося, каже, мати “домашнього лікаря”. Хтось з членів сім’ї палець поріже — прикладає його до рани, чоловік лікував ним шлунок. Сусіди, коли потрібно було лікуватися, йшли до неї, відламувала стебло чи давала вазон. Ділилася й відсадками — хай розводять. Окремі столітники росли у неї п’ять і більше років, але не цвіли. А ось цей заквітував, хоча й особливо не доглядала його. Правда, влітку винесла у двір. Стояв у холодку під деревами до осені. За цей час підріс сантиметрів на двадцять. З настанням холодів господиня занесла вазон на веранду. — Хіба може такий молодий столітник цвісти?— допитувалася жінка. Це запитання ми адресували завідувачу кафедри ботаніки Волинського держуніверситету доцентові Василеві Войтюку. — А чому б й ні? На батьківщині, у Південній Африці, Мадагаскарі алое (їх понад триста видів) цвітуть щорічно. У квартирах — рідко, бо немає необхідних умов. А на вулиці, куди столітник винесли, очевидно, вони були. Цим і пояснюється “завчасне” квітування рослини, яка начебто цвіте раз на сто років. Отож, можна лише позаздрити господині, котра стала свідком унікальної події. Рідко ж кому довелося бачити, як цвіте столітник. До речі, його квіти бувають різні — яскраво-червоні, оранжеві, жовті і навіть білі. А щодо хвилювань, начебто цвіт може накликати біду, то вони безпідставні. Він не впливає на повсякденні події життя.
