Вчора до редакції завітав наш постійний читач із с. Новосілки Маневицького району Дмитро Захарчук. Дістав пожовклу, до дірок зачитану “Волинь” за 20 лютого 2003 року із публікацією “Батькова любов, синова спокута”...
Вчора до редакції завітав наш постійний читач із с. Новосілки Маневицького району Дмитро Захарчук. Дістав пожовклу, до дірок зачитану “Волинь” за 20 лютого 2003 року із публікацією “Батькова любов, синова спокута”.
На вміщеній там світлині групи вояків УПА, стверджує він, є його батько, Петро Степанович Пилипчук. Прізвище Дмитро Петрович носить материне, на це були певні причини. Він особисто ніколи не бачив батькової фотографії, але впізнала його рідна сестра Ліля Степанівна, яка живе у с. Гута, і дружина Федора Іванівна Захарчук, якій уже за 80. Вона й розповіла, що фото (із віднайденого Яворівського архіву УПА, про який ми не раз писали у попередні роки) було швидше всього зроблене у Горохові, де вояків УПА, які раніше служили у польській армії, мали освіту, вчили на командирів. Був серед них і Петро Пилипчук, який згодом пустив собі кулю в голову, щоб не потрапити до рук енкаведистів, де він уже раз побував. Дмитро Петрович, який прийшов разом із сином Віктором, розповів, що не раз збирався написати, та все якось не виходило, а тепер, будучи в Луцьку, зайшов особисто, щоб подякувати газеті й авторові публікації за те, що хоч у такий спосіб зміг побачити батька. Доля волинянина Петра Пилипчука видалася нам вельми цікавою, тож до цієї теми ми обіцяємо повернутися.
