Марія КОПЕРА, жителька Горохова, пенсіонерка: — На перших початках, зразу після Помаранчевої революції, наближення нової влади до людей, мені здається, було відчутнішим, ніж зараз. Підвищення пенсій, збільшення допомог малозабезпеченим сім’ям, впровадження аж ген яких високих виплат жінкам, які народжують і виховують дитину, — усе це говорить про те, що кроки нової влади назустріч людям, як і кроки її до виконання обіцяного помаранчевому Майданові, були досить відчутними і рішучими. Але зараз є якесь тупцювання на місці. Я розумію, нашому Президентові Віктору Ющенкові багато хто палки в колеса пхає. Але ми Ющенка обрали, ми йому віддали свою довіру, то мусить не забувати, що довіру цю має і виправдовувати, і підкріплювати своєю роботою.
В’ячеслав ШИЛО, військовий пенсіонер, м. Ковель: — Я сказав би, що влада стала більше прислухатися до людей. Є й інші позитивні зрушення. Знята така проблема, як пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців, тобто нам усім урівняли пенсії в залежності від військового звання і посади. Є багато зрушень по забезпеченню військових житлом, фінансовому кредитуванню молодих сімей. Дуже позитивний крок, який зробила влада, — фінансова допомога при народженні дитини. Все це свідчить про те, що влада приділяє увагу людям, не залишає їх в біді.
Раїса АНСІМОВА, депутат Іваничівської районної ради, заступник голови виконкому селищної ради: — Я – реалістка. Якщо по-чесному, то, на моє глибоке переконання, у нашої влади руки до людей поки що не дійшли. І в цьому можна зробити їй скидку. Адже за рік осягнути багато неможливо. Окрім того, є багато людей, які умисно шкодять справі. З іншого боку, ні Президент, ні уряд нічого не зроблять самі, якщо на місцях чиновники будуть байдуже ставитись до людей. Я – за кардинальну зміну влади на місцях, була і є проти створення держадміністрацій – уся повнота влади повинна належати радам. Як і за те, щоб бюджет формувався знизу доверху. По великому рахунку, я проти допомог і субсидій у такому вигляді, як вони є зараз. Людина повинна мати гідну роботу, а інвалід і немічний – необхідні доплати. І про це мають подбати депутати Верховної Ради. Тому так важливо, кого ми оберемо у майбутній парламент.
Євген БАДЗЮНЬ, командир Нововолинського воєнізованого гірничорятувального взводу: — На це запитання я відповім крізь призму стосунків нашого підрозділу і керівництва Міністерства з надзвичайних ситуацій, куди ми входили. Як відомо, протягом останніх років вони практично були конфліктними. А як могло бути інакше, коли ми по чотири місяці не отримували зарплати? За цей час помінявся не один міністр, а віз, як кажуть, не з місця. Судячи із тих змін, які чекають наш взвод і в цілому весь Червоноградський загін, якому ми підпорядковуємося, то у міністерстві нарешті зрозуміли хибність статусу подібних підрозділів. Готуються відповідні документи на перевід нас під крило Міністерства вугільної промисловості, як було раніше. А довіра до влади буде лише тоді, коли вони перейматимуться не лише своїми власними проблемами, а думатимуть про те, як живе пересічний українець.
Сергій КОШАРУК, підприємець, м. Ковель: — Однозначно, що стосунки між владою і народом змінилися. Люди відважилися на те, щоб змінити систему, коли влада була інструментом у невеликої кількості осіб для маніпуляцій в особистих інтересах, інтересах інших країн, але не українських загальнодержавних. Коли на словах декларувалися демократичні принципи і свободи, навіть дещо з того знаходило відображення в законах та підзаконних актах, але насправді всі розуміли, що «управи» для олігархів і чиновників не знайти, тому що все заплуталось у павутинні корупції, яка оповила практично всі сфери життя українців. Влада подарувала народу свободу слова, за якої, при активній позиції кожного громадянина неодмінно прийде та справжня свобода українців, яка буде славити нашу неньку-Україну. Люди відчули, що вони можуть бути творцями долі своєї країни. Але шлях до того, коли вся влада — і виконавча, і судова, і законотворча — зверху до самих низів у всіх своїх проявах буде для народу, а значить, для держави, непростий і неблизький. Тому кожному з нас треба набратися терпіння й мужності і твердо йти до української мети, а саме — славної, сильної, вільної України.
Євгенія ПАСІЧНИК, секретар Перемишльської сільської ради Горохівського району: — На мою думку вся виконавча влада порівняно з тією, що була до Помаранчевої революції, стала до людей значно ближчою, стала зрозумілішою, справедливішою, чеснішою. І то на всіх рівнях. Я так кажу, бо спираюсь на те, що чую від людей, які живуть на території нашої сільської ради. А то – і Перемиль та Старики, і Богунівка, Липа, Гумнище та хутір Стійло. От недавно жителька Богунівки Надія Киричук їздила в райдержадміністрацію з тим, аби вирішити питання про допомогу на дітей. Мала розмову там з першим заступником голови райдержадміністрації Валентином Скубою. Приїхала, каже, — не раз за своє життя до всяких начальників їздила, але так уважно ніхто ще її ніколи не вислухав.
Святослав ДАВИДЮК, підприємець, м. Луцьк: — На жаль, цього не сталося. Близькою і зрозумілою для людей вона була лише на Майдані. Але революційний дух не перетворився в діловий. Бензинова, м’ясна, газова, а тепер молочно-сирна кризи лише роздратували і зневірили людей. Одним словом, влада вирішує свої проблеми, а люди сподіваються самі на себе. Найбільша помилка — сварки з Росією. Там працюють мільйони українців, там наші ринки збуту, наші гроші. У мене вже два колеги, які збанкрутували через те, що Ющенко не може домовитись з Путіним. Яке НАТО, який Євросоюз? Що в нас купить Європа? Це фантазія на шкоду нашому бізнесу.
Надія БЄЛЬСЬКА, завідуюча дитсадком № 6 м. Нововолинська, депутат міської ради: — Більшість щирих українців, об’єднавшись, сказали владі “Так”, несучи в серці ідеї Помаранчевої революції, і “Ні” антинародному режиму Кучмі-Медведчука-Януковича. Влада хоча повільно, але поступово наближається до людей, бо підконтрольна громаді. І так чи інакше вона просто змушена враховувати думку рядового мешканця. Однак, на жаль, продовжують залишатися черги до будь-якого комунального чиновника або у той же Пенсійний фонд. Створені громадські приймальні у виконкомах, однак вони, на мою думку, не виявили належної активності. Аби наблизити людей до влади на місцевому рівні, очевидно, при міському голові має бути створена громадська рада, куди б входили незалежні експерти, керівники громадських організацій, активісти міста. Було б добре, аби діяв своєрідний народний контроль за роботою органів місцевого самоврядування.
